Художній синтез у хоровому виконавстві як екосистема

Мета статті – визначити пріоритети застосування екосистемного підходу для розбудови власної моделі хорового виконавства як полісистемної, метакультурної та метахудожньої цілісності, яка поєднує інтенції як монодійних, так і поліфонічних систем голосоведення. . Гострий імпульс трансформації монодії та переведення співу на систему лінійної нотацій, що зазначалося як виникнення картезіанського простору в музичному нотаційному інструментарії, відбулися у слов’янському ареалі завдяки тому, що виникає симбіотичний вимір слов’янської писемності, яка формується як адаптований алфавіт грецької візантійськох абетки і водночас єднання різних інтенцій, що походять зі Сходу та Заходу. Це приводить до того, що давні співоцькі книги з музичною нотацією, де вже чітко простежується поліфонія – це початок XVIІ століття, – мають своєрідний компромісний характер.

The purpose of the article is to determine the priorities of applying the ecosystem approach for building one's own model of choral performance as a polysystemic, metacultural and metaartistic integrity, combining the intention of both monophonic and polyphonic vocal systems. The sharp impulse of the transformation of monody and the transfer of singing to a system of linear notation, which was noted as the emergence of the Cartesian space in the musical notation toolkit, took place in the Slavic area due to the fact that the symbiotic dimension of the Slavic script is emerging, which is formed as an adapted alphabet of the Greek Byzantine alphabet and at the same time the union of different intentions originating from the East and the West. This leads to the fact that ancient singing books with musical notation, where polyphony is already clearly visible –
this is the beginning of the 17’th century – have a kind of compromise character.