Парадокс журналу «The Economist» у висвітленні питань глобалізації та глобального потепління

Впливовий англомовний журнал «The Economist» понад 170 років дотримується позицій класичного (західного) лібералізму. Авторка аналізує опубліковані за останні більше, ніж 25 років, статті, присвячені темі глобалізації та глобального потепління. За матеріалами журналу вона досліджує історію глобалізації та історію глобального потепління, порівнює їх, виявляючи суперечності, а також ставить питання про роль журналу у формуванні адекватної реакції людства на нові виклики, що стоять перед світом, – глобалізація та глобальне потепління, аналізуючи економічні, політичні та, особливо, екологічні умови. Дослідження, проведене з 1985 р. по 2011 р., показує, що історії глобалізації та глобального потепління, зконструйовані на сторінках «The Economist», містять очевидний парадокс, оскільки розгортаються незалежно одна від одної. Здається, що домінуюча західна ідеологія лібералізму не спроможна прокласти шлях до вирішення нових проблем, таких як глобальне потепління.

The Economist is a main voice for more than 160 years of Western liberalism. The paper examines the journal’s narratives of globalization and global warming over the last 25 years or so. It explores whether these two narratives keep step or are in conflict, and asks whether the West and the journal facilitate an adequate response to the new challenges the world faces, economic, political and especially environmental with the recognition of global warming. The study (1985-2011) shows that The Economist’s constructions of globalization and global warming contain an apparent paradox, and a fire wall was set between the two stories in the pages of the journal. It seems that the dominant Western ideology has not truly paved the way for the new challenges such as global warming.