Якість законодавчого забезпечення та діяльності держави щодо врегулювання міжправославних протиріч в сучасній Україні

Abstract

Найскладнішою проблемою релігійного життя у сучасній Україні було і залишається розділення православних церков. Це питання не було зняте з отриманням Томосу про автокефалію Православної Церкви України у січні 2019 року, оскільки робота з об’єднання православних України в одну церкву на Об’єднавчому соборі 15 грудня 2018 була виконана неякісно. Без якісного виконання цієї роботи справа не буде просуватись уперед. Це повинна усвідомлювати українська влада, українські церкви, громадянське суспільство нашої країни, ЗМІ, вчені та всі інші, кому не байдужа доля нашої Батьківщини. При цьому слід пам’ятати, що цього завдання крім нас не виконає ніхто. Автор цієї статті пропонує своє бачення розв’язання міжправославних розбіжностей у сучасній Україні. У першу чергу слід було б не припиняти роботу над нормативно-правовими документами, покликаними подолати наявні міжправославні протиріччя. Документи, що регламентують цю роботу мали б ураховувати зміни, що відбуваються в обох церквах і, особливо, в Українській православній церкві, яка поволі виходить із духовної залежності «русского мира» і українізується. У зв’язку з цим, законодавцеві слід було б подумати над створенням механізму залучення частини духовенства УПЦ до виконання капеланських функцій в армії, поліції, місцях позбавлення волі тощо. На наше переконання необхідно також скорегувати наявну модель зміни юрисдикційної приналежності громад УПЦ, що безумовно позитивно вплинуло б на зближення двох церков на парафіяльному рівні, та суттєво запобігло силовому розв’язанню проблем, пов’язаних з володінням храмами. Суттєвого розвитку вимагає ідея імплементації почергових богослужінь громад обох церков в одному храмі. Потребує також негайної розробки закон «Про альтернативну (невійськову) службу», механізми якого слід було б запустити ще до бронювання священства від військової служби. Проведення цієї роботи сприятиме утворенню в Україні єдиної православної церкви, а відтак і зміцненню миру і злагоди в нашому суспільстві. Над вивченням означеної проблеми працювали Бондаренко В.Д., Колодний А.М., Кралюк П.М., Саган О.Н., Смирнов А.І., Филипович Л.О., Чорноморець Ю.П. та ін.The most serious challenge to religious life in contemporary Ukraine has been, and continues to be, the division among Orthodox churches. This problem was not resolved by the granting of the tomos of autocephaly to the Orthodox Church of Ukraine in January 2019, because the effort to unite Ukrainian Orthodoxy into a single church at the Unification Council of 15 December 2018 was carried out inadequately. Without a thorough and well-executed unification process, progress will not be possible. This reality must be recognized by the Ukrainian authorities, the churches, civil society, the media, scholars, and all who care about the fate of our country. It must also be remembered that no one else will accomplish this task on our behalf. In this article, the author presents their own vision for resolving inter- Orthodox divisions in contemporary Ukraine. First and foremost, work on regulatory and legal documents aimed a overcoming existing inter-Orthodox contradictions should not be discontinued. The document governing this work should take into account the changes taking place in both churches and, especially, in the Ukrainian Orthodox Church, which is gradually emerging from the spiritual dependence of the “russian world” and undergoing Ukrainization. In this regard, legislators should consider creating a mechanism for involving part of the clergy of the Ukrainian Orthodox Church in the performance of chaplaincy functions in the army, police, penitentiary institutions, and similar settings. In our view, it is also necessary to adjust the existing model for changing the jurisdictional affiliation of UOC communities, which would undoubtedly have a positive impact on bringing the two churches closer at the parish level and would significantly prevent the use of force in resolving problems related to church property ownership. The idea of implementing alternating worship services of communities from both churches within the same church building also requires substantial development. The law “On Alternative (Non-Military) Service” likewise requires immediate drafting, and its mechanisms should be put into operation even before clergy are granted exemptions from military service. The implementation of these measures will contribute to the formation of a single Orthodox Church in Ukraine and, consequently, to the strengthening of peace and harmony in our society. The study of this problem has been undertaken by V. D. Bondarenko, A. M. Kolodnyi, P. M. Kraliuk, O. N. Sagan, A. I. Smyrnov, L. O. Fylypovych, Y. P. Chornomorets, and others.