Майбутнє людства в епоху штучного інтелекту: філософсько-антропологічний аналіз та технологічні запобіжники

Стаття присвячена комплексному філософському та соціокультурному аналізу трансформації антропогенної цивілізації під впливом стрімкого розвитку систем штучного інтелекту в умовах так званої «технологічної підлітковості» людства. Досліджуються теоретико-методологічні засади розуміння природи інтелекту, зокрема через критичну деконструкцію фізикалістських та натуралістичних підходів, які призводять до неправомірної антропоморфізації великих мовних моделей та «машинізації» людської свідомості. На противагу цьому запропоновано парадигму синергійної антропології як методологічну основу для осмис-лення людини як відкритої енергійної системи. Автори аналізують еволюційні етапи розвитку систем штучного інтелекту за концепцією М. Сулеймана: від фаз «класифікатора» та «креатора» до фази «діяча», що володіє агентністю та здатністю до автономного планування складних операцій у реальному світі. Особливу увагу приділено новітнім відкриттям у нейрофізіології, про геометричні eigenmodes мозку, яка ставить під сумнів коннектомну модель і може вимагати повного перегляду архітектури майбутніх інтелектуальних систем. У дослідженні систематизовано ключові цивілізаційні ризики: посилення техніко-технологічного відчуження за Л. Мамфордом, загрозу атрофії критичного мислення у мас, а також гострі політико-етичні виклики, пов’язані з цифровим масовим стеженням та розробкою повністю автономних систем озброєння. Розглянуто сучасні інструменти контролю та безпеки, такі як рівні «діяча» у політиці відповідального масштабування та технічний фреймворк Sophon, що впроваджує механізми не-настроюваного навчання для захисту моделей від шкідливого донавчання. У статті проведено порівняльний аналіз футурологічних сценаріїв різних авто-рів, зокрема М. Сулеймана, щодо майбутнього демократії та глобального ладу. У висновках обґрунтовано безальтернативність гуманістичного підходу, в якому людина визнається вищою цінністю, що є єдиним запобіжником від антропологічної деградації в епоху алгоритмів.

The article is devoted to a comprehensive philosophical and socio-cultural analysis of the transformation of anthropogenic civilization under the influence of the rapid development of artificial intelligence systems in the context of humanity's so-called “technological adolescence”. It examines the theoretical and methodological foundations for understanding the nature of intelligence, specifically through the critical deconstruction of physicalist and naturalist approaches that lead to the improper anthropomorphization of large language models and the «mechanization» of human consciousness. In contrast, the paradigm of synergetic anthropology is proposed as a methodological basis for conceptualizing the human being as an open energetic system. The authors analyze the evolutionary stages of AI development according to Mustafa Suleyman's concept: from the «classifier» and «creator» phases to the «doer» phase (Artificial Capable Intelligence), characterized by agency and the capacity for autonomous planning of complex operations in the real world. Special attention is paid to the latest discoveries in neurophysiology concerning the brain's geometric eigenmodes, which challenge the connectome model and may require a complete revision of the architecture of future intelligent systems. The study systematizes key civilizational risks: the intensification of technical and technological alienation according to Lewis Mumford, the threat of critical thinking atrophy among the masses, and acute political and ethical challenges related to digital mass surveillance and the development of fully autonomous weapons systems. Modern control and safety instruments are considered, such as the safety levels within the Responsible Scaling Policy and the Sophon technical framework, which implements non-fine-tunable learning mechanisms to protect models from harmful fine-tuning. The article provides a comparative analysis of futurological scenarios of various authors, in particular M. Suleiman, regarding the future of democracy and global order. The conclusions substantiate the lack of alternatives to the humanistic approach, in which the human being is recognized as the highest value and the sole safeguard against anthropological degradation in the age of algorithms.