Українська полонія у контексті «національно-громадського» проєкту більшовицької влади (20 – 30 рр. ХХ ст.)

У статті на основі використання документальних матеріалів та архівної періодики відтворено процес створення, генези та еволюції провладних громадських об’єднань у середовищі польської етнічної меншини на українських землях у 20-30 рр. ХХ ст. Представлена авторська версія участі селянства української полонії у «національно-громадському» проєкті більшовицької еліти. З’ясовано реальний зміст громадського виміру національної політики компартійного режиму, який передбачав перетворення громадсько-політичних структур на допоміжне знаряддя координації роботи адміністративних державних культурно-освітніх закладів із врахуванням специфіки традиційних форм трудової діяльності, особливостей побуту та культури польського населення. З’ясовано, що від самого початку соціальні пріоритети влади призводили до значної розбіжності між кількісними показниками і реальним станом громадських об’єднань. Це обумовлювалося відсутністю умов для існування дійсно національних організацій, неспівпадінням інтересів польської громади та правлячої еліти, у результаті чого відбувалося нищення національних форм самодіяльності польських етногруп у господарській та культурно-побутовій сферах. У 30-ті роки відбувається перехід до жорсткого регулювання в економіці тотальної колективізації, проголошується курс на посилення класової боротьби, що корінним чином негативно відбилося на статусі громадських об’єднань. Розпочинаються безпідставні звинувачення поляків у шпигунстві, шкідництві, контрреволюційній діяльності. Польські громадські організації зразка КНС, Робітземлісу КВД розпускаються як ненадійні, а значна частина їх керівництва репресується. Ще раніше в результаті державного втручання у польському селі припиняє існування органічна форма селянського господарського воле вияву – сільсько-господарська кооперація. Продовжують функціонувати, практично позбавлені реальної громадської ініціативи так звані добровільні товариства – Тсовіахім, Червоний Хрест та ін., принатурені до обслуговування потреб тоталітарної системи, які під прикриттям гасла інтернаціоналізму винищувала будь-які прояви національної ідентичності.

The article, based on the use of documentary materials and archival periodicals, recreates the process of creation, genesis and evolution of pro-government public associations among the Polish ethnic minority in Ukrainian lands in the 20s-30s. XX century. The author's version of the participation of the Ukrainian Polonia peasantry in the "national-social" project of the Bolshevik elite is presented. The real content of the public dimension of the communist regime's national policy is clarified, which provided for the transformation of public-political structures into an auxiliary tool for coordinating the work of administrative state cultural and educational institutions, taking into account the specifics of traditional forms of labor activity, the peculiarities of life and culture of the Polish population. It is found out that from the very beginning the social priorities of the authorities led to a significant discrepancy between quantitative indicators and the real state of public associations. This was due to the lack of conditions for the existence of truly national organizations, the mismatch of interests of the Polish community and the ruling elite, as a result of which the destruction of national forms of self-activity of Polish ethnic groups in the economic and cultural and everyday spheres took place. In the 30s, there was a transition to strict regulation in the economy of total collectivization, a course was declared to strengthen the class struggle, which had a fundamentally negative impact on the status of public associations. Unfounded accusations of Poles in espionage, sabotage, and counter-revolutionary activities began. Polish public organizations of the type KNS, Robitzemlis, and KVD were dissolved as unreliable, and a significant part of their leadership was repressed. Even earlier, as a result of state intervention in the Polish countryside, an organic form of peasant economic expression of will – agricultural cooperation - ceased to exist. The so-called voluntary societies - Tsoviahim, the Red Cross, etc. - continue to function, practically devoid of real public initiative, and are designed to serve the needs of the totalitarian system, which, under the guise of internationalism, exterminated any manifestations of national identity.