Григорій Сковорода: школа мислення і шляхетності духу в аксіосфері сучасної цифрової освіти

Метою дослідження є комплексне осмислення можливості гармонізації освітнього процесу в умовах цифровізації з урахуванням принципів самопізнання, “сродної праці” та внутрішньої свободи вироблених у творчості Г. Сковороди. Освітня система потребує аксіологічних констант, які б забезпечували її внутрішню цінність і смислову спрямованість в умовах динамічних технологічних змін. Йдеться не просто про зміну навчальних програм та способу трансляції знання, а про переорієнтацію самої ідеї освіти як культурного феномену. Концептуальним ресурсом для відновлення духовно-смислових орієнтирів аксіосфери сучасної цифрової освіти можуть бути концепти “внутрішньої людини”, “сродної праці”, “самопізнання” Г. Сковороди. Використання цифрового контенту у викладанні філософських дисциплін відкриває принципово нові можливості для організації навчального процесу, адже на відміну від традиційних методів, що гуртуються переважно на текстоцентричності та лінійній логіці викладу, цифрові технологіє дозволяють створювати поліфонічне освітнє середовище. Таким чином, філософія Г. Сковороди є вагомим методологічним ресурсом і ціннісним орієнтиром для відновлення аксіосфери сучасної освіти, яка зазнає трансформацій під впливом технократичних тенденцій та цифровізації. Значущість філософсько-педагогічних ідей “сродності”, “внутрішньої людини”, “світла в розумі” та “здорового тіла” для цифрової освіти полягає у ствердженні в навчально-виховному процесі стратегії цифрової гігієни, через пріоритет самопізнання, моральної саморегуляції та когнітивної автономії.

The aim of this research is to provide a comprehensive analysis of the possibilities for harmonising the educational process in the context of digitalisation, taking into account the principles of self-knowledge, “congenial labour”, and inner freedom articulated in the works of H. Skovoroda. The educational system requires stable axiological constants that ensure its intrinsic value and meaningful orientation under conditions of dynamic technological change. This involves not only the transformation of curricula and modes of knowledge transmission, but also a reconfiguration of the very idea of education as a cultural phenomenon. The concepts of the “inner self”, “congenial labour”, and “self-knowledge” developed by H. Skovoroda may serve as a conceptual resource for restoring value orientations within contemporary digital education. The use of digital content in teaching philosophical disciplines opens fundamentally new possibilities for organising the educational process. Unlike traditional approaches, which rely primarily on text-centredness and linear logic, digital technologies enable the creation of a polyphonic educational environment. H. Skovoroda’s philosophy constitutes a significant methodological resource and value-based guideline for restoring the axiological dimension of modern education, which is undergoing transformation under the influence of technocratic tendencies and digitalisation. The relevance of the philosophical and pedagogical ideas of “congeniality”, the “inner self”, the “light of reason”, and the “healthy body” for digital education lies in affirming a strategy of digital hygiene within the educational process, grounded in the prioritisation of self-knowledge, moral self-regulation, and cognitive autonomy.