Історичний генезис мистецтва у дзеркалі світоглядно-артикулятивних пріоритетів

Актуальність і проблемність предметної сфери зумовлює необхідність з’ясування, чим змістовно, світоглядно й артикулятивно мистецтво є в трансчасовому та конкретно-історичному вимірі. Досконалість як цільовий орієнтир мистецтва змістовно корелює з ідеалом – уявленням про взірець, духовне вираження потреби людини в упорядкуванні, вдосконаленні, гармонізації відносин людини та природи, людини та людини, людини та суспільства. Ідеал виконує насамперед регулятивну функцію, слугуючи вектором, котрий дозволяє визначити стратегічні цілі, реалізації яких індивід і суспільство готові присвятити своє життя. Адекватне розуміння мистецтва (у форматі творів, явищ, процесів тощо) можливе лише за умов піднесення процедури розуміння до рівня мистецтва, тобто мистецтва розуміння. Необхідно якомога коректніше й повніше розуміти покликання мистецтва як історичного, особистісного й соціального феномену. Потрібно усвідомлювати, що такий змістовний і цілепокладаючий інваріант зазнає істотного конкретно-історичного доповнення й уточнення, обумовленого світоглядно-аксіологічними, стилістичними та смаковими особливостями кожної історичної епохи.

The relevance and problematic nature of the subject area necessitates the clarification of what art is in terms of content, worldview, and articulation in a transtemporal and concrete-historical dimension. Perfection as a target reference point of art is meaningfully correlated with the ideal – the idea of a model, a spiritual expression of the human need to organize, improve, and harmonize the relations between man and nature, man and man, man and society. The ideal performs primarily a regulatory function, serving as a vector that allows us to determine strategic goals, the implementation of which the individual and society are ready to devote their lives to. An adequate understanding of art (in the format of works, phenomena, processes, etc.) is possible only under the conditions of raising the procedure of understanding to the level of art, that is, the art of understanding. It is necessary to understand the calling of art as a historical, personal, and social phenomenon as correctly and fully as possible. It is necessary to realize that such a meaningful and purposeful invariant undergoes significant concrete-historical addition and refinement, due to the worldview-axiological, stylistic and tasteful features of each historical era.