Творчість як екзистенційний вимір буття

У статті досліджено творчість як екзистенційний вимір буття. В умовах технологічної перебудови суспільних відносин відбувається знецінення самобутності людського індивідуума. Постаючи як механічний компонент соціального організму, людина може відчувати тягар екзистенційної кризи. Це спричиняє втрату ціннісного виміру, розгубленість, аномію, відчуження. У такому разі виникає концептуальна вимога усвідомлення буттєвості творчого акту, перенесення сприйняття поняття творчості за межі ординарного генерування (створення) креативних задумів, культурних символів та мистецьких напрацювань. Філософські роздуми про творчість як екзистенційний вимір буття привертають увагу до проблеми людської справжності. Це підкреслює актуальність роботи, адже дослідження творчості в такому виконанні знаходить нові стратегії самотрансценденції сучасної кризи людяності. Тут творчість окреслюється як простір, в якому людина виявляє (знаходить) істинні сенси своєї буттєвості. Основою нашої праці слугували останні дослідження і публікації сучасних науковців. Нині суттєвого осмислення потребує необхідність розуміння прояву творчості, творчого акту у площині смисложиттєвого виміру буття. Варто скерувати фокус нашої уваги на зовнішні і внутрішні настрої людини та її прояви щодо творчості. Проведене дослідження дозволило експлікувати феномен творчості як екзистенційний вимір людського буття. Творчість постає як усвідомлений вибір (екзистенційна дія), через який людина змінює навколишній світ і створює себе в континуумі істинного існування. Це вершина розвитку людини, за якого вона спочатку долає негатив, а потім перевершує його та конституює нову парадигму свого життя.

The article explores creativity as an existential dimension of being. Under the conditions of the technological restructuring of social relations, a devaluation of the uniqueness of the human individual occurs. Emerging as a mechanical component of the social organism, the individual may experience the burden of an existential crisis. This leads to a loss of the value dimension, confusion, anomie, and alienation. In this case, a conceptual demand arises to comprehend the ontological nature of the creative act, shifting the perception of the concept of creativity beyond the ordinary generation of creative ideas, cultural symbols, and artistic outputs. Philosophical reflections on creativity as an existential dimension of being draw attention to the problem of human authenticity. This underscores the relevance of the study, as the investigation of creativity within this framework uncovers new strategies for the self-transcendence of the contemporary crisis of humanity. Here, creativity is outlined as a space in which the individual discovers (finds) the true meanings of the existence of their being. The basis of our study is formed by recent research and publications of contemporary scholars. Currently, there is a vital need to comprehend the manifestation of creativity and the creative act within the meaning-of-life dimension of being. It is worth focusing on the outer and inner dispositions of a person and their manifestations in relation to creativity. The conducted research has allowed us to explicate the phenomenon of creativity as an existential dimension of human being. Creativity emerges as a conscious choice (an existential action) through which the individual transforms the surrounding world and creates themselves within the continuum of authentic existence. This is the pinnacle of human development, wherein the individual first overcomes negativity, then transcends it, and constitutes a new paradigm of their life.