Конкурентоспроможність, кооперація, крихкість: центри та фронтири європейської політики на захисті цінностей

У статті здійснено концептуалізацію взаємозв’язку конкурентоспроможності, кооперації та крихкості як ключових характеристик сучасної європейської політики у просторовій оптиці «центрів» і «фронтирів». Актуальність дослідження зумовлена трансформацією безпекового середовища ЄС, зростанням ролі прикордонних територій у формуванні політик стійкості та необхідністю переосмислення ціннісних засад інтеграції в умовах багаторівневих криз. Метою статті є виявлення того, як поєднання коопераційних і конкурентних практик впливає на відтворення європейських цінностей та формування антикрихких політичних систем. Методологічною основою дослідження є поєднання неоінституціонального, просторового та ціннісного підходів, а також використання порівняльного аналізу, концептуального моделювання й індексних даних для емпіричної ілюстрації відмінностей між центрами прийняття рішень і прикордонними регіонами ЄС. Теоретичний аналіз дозволив охарактеризувати поняття спроможності, стійкості та антикрихкості й показати їхню функціональну взаємодію у процесах європейської інтеграції. У результаті доведено, що конкурентоспроможність політичних центрів ЄС ґрунтується на високому рівні інституційної спроможності та низькій крихкості, що забезпечує їхню здатність формувати коопераційні мережі й відтворювати ціннісний порядок. Водночас фронтири постають як зони підвищеної чутливості до криз, які виконують роль осередків інституційних інновацій і каталізаторів антикрихкого розвитку. Обґрунтовано, що саме взаємодія центрів і фронтирів визначає динаміку політики безпеки та розширює можливості для трансформації ЄС у напрямі більшої адаптивності. Зроблено висновок, що поєднання кооперації та конкуренції є не суперечністю, а механізмом підвищення антикрихкості європейської політики, а ці цінності ЄС відтворюються через інституційну спроможність, просторову взаємодію, практики солідарності, комеморативні досвіди, освітні перспективи. Отримані результати можуть бути використані для подальших досліджень політики розширення та стратегій безпеки Європейського Союзу.

The article conceptualises the interrelationship between competitiveness, cooperation, and fragility as key characteristics of contemporary European policy through the spatial lens of “centres” and “frontiers.” The relevance of the study is determined by the transformation of the EU security environment, the growing role of border areas in shaping resilience policies, and the need to rethink the value foundations of integration in the context of multi-level crises. The aim of the article is to identify how the combination of cooperative and competitive practices influences the reproduction of European values and the formation of anti-fragile political systems. The methodological framework of the research is based on a combination of neo-institutional, spatial, and value-based approaches, as well as the use of comparative analysis, conceptual modelling, and index data to empirically illustrate the differences between decision-making centres and EU frontier regions. The theoretical analysis makes it possible to characterise the concepts of capacity, resilience, and anti-fragility and to demonstrate their functional interaction within the processes of European integration. The study demonstrates that the competitiveness of the EU’s political centres is grounded in a high level of institutional capacity and low fragility, which ensures their ability to form cooperation networks and reproduce a value-based order. At the same time, the frontiers emerge as areas of increased sensitivity to crises that function as laboratories of institutional innovation and catalysts of anti-fragile development. It is substantiated that the interaction between centres and frontiers determines the dynamics of security policy and expands opportunities for the EU’s transformation towards greater adaptability. It is concluded that the combination of cooperation and competition is not a contradiction but a mechanism for increasing the anti-fragility of European policy, while EU values are reproduced through institutional capacity, spatial interaction, practices of solidarity, commemorative experiences, educational prospects. The results obtained can be used for further research on EU enlargement policy and European Union security strategies.