Онтологічний статус віртуальної реальності: від симуляції до нової суб’єктивності

Метою статті є обґрунтування концепції віртуального простору як багатовимірного середовища, що підтримує життєтворчу активність та суб’єктність людини. Передбачено визначення принципів антропологічно орієнтованого дизайну VR, здатного інтегрувати фізичні, символічні та цифрові виміри. У статті доведено, що віртуальний простір має розглядатися як активний чинник формування досвіду. Обґрунтовано значення гнучкості та трансформаційності ігрових середовищ. Показано, що тілесно-сенсорний вимір і комунікативна відкритість простору є необхідними умовами розвитку автономії та творчості. Окреслено ризики цифрової фрагментації досвіду та необхідність збереження балансу між віртуальною й безпосередньою взаємодією. Віртуальний простір постає як екзистенційно значущий вимір людського становлення. Його дизайн має спиратися на антропологічні та феноменологічні принципи, що забезпечують розвиток суб’єктності, соціальної відповідальності та творчого потенціалу особистості.

The aim of the article is to substantiate a concept of virtual space as a multidimensional environment that supports life-creative activity and human subjectivity, integrating physical, symbolic, and digital dimensions. The article argues that virtual space should be understood as an active factor in shaping human experience. The principles of flexibility and transformability of gaming environments are justified. Embodied and sensory experience, as well as communicative openness, are shown to be prerequisites for fostering autonomy and creativity. The risks of digital fragmentation are outlined, emphasizing the need for balance between virtual and direct interaction. Virtual space is interpreted as an existentially significant dimension of human development. Its design should be grounded in anthropological and phenomenological principles that promote subjectivity, social responsibility, and creative potential.