Системний підхід до методики викладання національної ідентичності у вищій школі

Стаття присвячена дослідженню методики викладання навчального курсу «Національна ідентичність» у вищій школі. Зазначено, що процес формування та становлення національної ідентичності починається в ранньому віці, але саме університетський простір створює умови для обговорення усіх аспектів та проблем, глибшого усвідомлення даного феномену та самовизначення. В статті наголошується, що в процесі становлення ідентичності слід враховувати наступні складові частини: когнітивну, емоційно-ціннісну, світоглядну та поведінкову. Це означає, що підхід до вироблення методичної стратегії має бути міждисциплінарним, системним, включати різні методи та прийоми аудиторної й позааудиторної роботи. Методика аудиторних занять передбачає діалогічну форму отримання нових знань, осмислення раніше набутих знань з історії України та української культури, філософії, рефлексію над власною ідентичністю, глибоке розуміння державотворчих та націєтворчих процесів в умовах європейської інтеграції та глобалізації (проблемні питання, метод проєктів, кейс-методика, дискусії та дебати, хакатони, вправи-рефлексії). Позааудиторна робота включає участь здобувачів освіти в роботі історичних гуртків («Історичне краєзнавство» у Донбаській державній машинобудівній академії), засіданнях дискусійних клубів (Політологічний клуб), творчих студіях патріотичного або культурологічного спрямування. Зокрема, через дослідження локальної історії та біографістики на тлі загальнонаціональних та європейських подій відбувається глибше розуміння єдності історичного процесу, формується особистісно значуще ставлення до історичної пам’яті, культурної спадщини та сучасних політичних процесів. Системна робота з формування та утвердження національної ідентичності у вищій школі сприяє розвитку відповідального громадянства, готовності до активної участі в державотворчих процесах, критичного осмислення історичних наративів та інформаційних впливів, самореалізації в національному просторі.

The article focuses on the study of methods for teaching the course “National Identity” in higher education. It highlights that the process of forming and developing national identity begins at an early age, but the university environment provides conditions for discussing all aspects and issues, deeper understanding of this phenomenon, and self-determination. The article emphasizes that the formation of identity should consider several components: cognitive, emotional-value, worldview, and behavioral. This implies that the methodological strategy should be interdisciplinary, systematic, and include various methods and techniques for both classroom and extracurricular activities. Classroom methodology involves a dialogical approach to acquiring new knowledge, reflecting on previously acquired knowledge from Ukrainian history, culture, and philosophy, and fostering personal reflection on one’s own identity. It also encourages a deep understanding of state-building and nation-building processes in the context of European integration and globalization, using problem-based questions, project methods, case studies, discussions and debates, hackathons, and reflective exercises. Extracurricular work includes student participation in historical clubs, discussion club meetings, and creative studios with patriotic or cultural focus. Through the study of local history and biographies within the framework of national and European events, students develop a deeper understanding of the unity of historical processes and cultivate a personally meaningful attitude toward historical memory, cultural heritage, and contemporary political processes. Systematic work on forming and strengthening national identity in higher education promotes responsible citizenship, readiness for active participation in state-building, critical reflection on historical narratives and informational influences, and personal self-realization within the national context.