М’яка сила в космічній політиці США: державне стимулювання ринку за першої президентської каденції Б. Обами

Abstract

Перша президентська каденція Барака Обами (2009 – 2013 рр.) ознаменувала значний стратегічний зсув у космічній політиці Сполучених Штатів Америки, який мав довгострокові наслідки для глобальної космічної економіки та міжнародних відносин, зокрема. Цей період став критичним перехідним моментом, що за визначенням багатьох дослідників ознаменував сучасну еру «Нового космосу» («New Space»). Відтак, актуальність теми полягає в необхідності детального аналізу того, як перша адміністрація Обами, керуючись принципами «м’якої сили», використала непрямі інструменти, такі як економічне стимулювання приватного сектору та наукова дипломатія, для відновлення та зміцнення американського глобального лідерства у космосі після періоду значних військових конфліктів та економічної нестабільності. Основна стратегічна теза, яку підтримує аналіз, полягає в тому, що Національна космічна політика 2010 року інтегрувала державне стимулювання комерціалізації у саму структуру космічної галузі (через програми «КОТС» (Commercial Orbital Transportation Services (COTS)) та «ККП» (Commercial Crew Program (CСP))) та розширила застосування наукової дипломатії (science diplomacy). Ці елементи були свідомо перетворені на центральні інструменти стратегії м’якої сили, що проєктує уявлення про США як про світового лідера в інноваціях, відкритості та відповідальному використанні космічного простору.The first presidential term of Barack Obama (2009 – 2013) marked a significant strategic shift in the space policy of the United States of America, which had long-term consequences, particularly for the global space economy and international relations. This period became a critical transitional moment that, according to many researchers, heralded the modern era of «New Space». Consequently, the relevance of this topic lies in the need for a detailed analysis of how the first Obama administration, guided by the principles of «soft power», utilized indirect instruments – such as the economic stimulation of the private sector and «science diplomacy» – to restore and strengthen American global leadership in space following a period of significant military conflicts and economic instability. The main strategic thesis supported by this analysis is that the 2010 National Space Policy integrated state stimulation of commercialization into the very structure of the space industry (through the Commercial Orbital Transportation Services (COTS) and Commercial Crew Program (CCP)) and expanded the application of science diplomacy. These elements were deliberately transformed into central instruments of the soft power strategy, projecting an image of the US as a global leader in innovation, openness, and the responsible utilization of outer space.