Теоретико-методологічний зміст правової політики як інструменту державотворення

У статті проаналізовано правову політику як ключовий інструмент сучасного державотворення з позицій функціонального підходу. Обґрунтовано, що правова політика не зводиться до сукупності нормативно-правових рішень або правотворчої діяльності, а постає як інтегрований політико-правовий механізм, який поєднує стратегічні цілі держави, інституційні форми їх реалізації та практики правового регулювання суспільних відносин. Показано, що результативність державотворчих процесів значною мірою залежить від здатності правової політики забезпечувати узгодження між публічною владою, інститутами громадянського суспільства та соціальними інтересами, зокрема й етнополітичними. Увагу зосереджено на аналізі сучасних наукових підходів до розуміння правової політики, державності та державотворення, а також на проблемі концептуальної невизначеності цих категорій у вітчизняному політико-правовому дискурсі. Доведено, що правова політика є структуроутворювальною складовою державотворення, яка визначає напрям і якість інституційного розвитку держави, рівень легітимності публічної влади, стабільність політичної системи, міжнаціональної злагоди. Систематизовано основні підходи до аналізу державної політики, представлені в сучасних західних і українських дослідженнях, та обґрунтовано доцільність розгляду аналізу державної політики як багаторівневої аналітичної діяльності, що здійснюється на теоретичному, прикладному та методологічному рівнях і поєднує емпіричний, оцінювальний та нормативно-рекомендаційний виміри. Показано, що така інтегрована модель аналізу створює методологічне підґрунтя для використання правової політики як інструменту раціоналізації державотворчих процесів, міжкультурного порозуміння і підвищення якості публічного управління в умовах сучасних трансформацій.

The article analyzes legal policy as a key instrument of contemporary state-building from the perspective of a functional approach. It substantiates that legal policy cannot be reduced to a set of normative legal decisions or lawmaking activity; rather, it functions as an integrated political and legal mechanism that combines the strategic objectives of the state, institutional forms of their implementation, and practices of legal regulation of social relations. It is demonstrated that the effectiveness of state-building processes largely depends on the capacity of legal policy to ensure coordination among public authorities, civil society institutions, and social interests, including ethnopolitical. Special attention is paid to the analysis of contemporary scholarly approaches to understanding legal policy, statehood, and state-building, as well as to the problem of conceptual ambiguity of these categories within the domestic political and legal discourse. It is argued that legal policy constitutes a structure-forming component of state-building, determining the direction and quality of institutional development of the state, the level of legitimacy of public authority, interethnic harmony and the stability of the political system. The article systematizes the main approaches to public policy analysis presented in contemporary Western and Ukrainian scholarship and substantiates the expediency of considering public policy analysis as a multi-level analytical activity carried out at theoretical, applied, and methodological levels and integrating empirical, evaluative, and normative-recommendatory dimensions. It is shown that such an integrated analytical model provides a methodological foundation for employing legal policy as an instrument for rationalizing state-building processes, intercultural understanding and enhancing the quality of public governance under conditions of contemporary transformations.