Аналіз фонетичної термінології турецької мови як складника когнітивного компоненту фонетичної компетентності майбутніх філологів-тюркологів

Євроінтеграційні процеси, які відбуваються в освітній системі Україні, вимагають від студентів постійного розширення їхніх теоретичних і практичних знань і навичок. Для отримання гідної позиції у суспільстві студент повинен бути висококваліфікованим фахівцем. Значну роль у цьому відіграє його мовна підготовка. На сучасному етапі розвитку мовної освіти все більше уваги приділяється навчанню турецької мови. Для вивчення усіх аспектів турецької мови у студента повинен бути сформований певний «багаж» лінгвістичних термінів. Окрему роль серед них посідає фонетична термінологія як складник когнітивного компоненту фонетичної компетентності майбутніх філологів-тюркологів. Фонетична термінологія турецької мови – це цілісність, яка об’єднує одноструктурні компоненти та словосполучення-терміни, що позначають поняття фонетики як розділу мовознавства та вживається у фаховій мові студентів, а також у навчальній, методичній і науково-популярній літературах. Формування і розвиток турецької фонетичної термінології тісно переплітаються з історичною граматикою, історією мови, історичною фонетикою та фонологією. Кожен із напрямів фонетики оформлений у галузь, яка має свої завдання й відповідний їм термінологічний апарат. У статті виокремлено такі складники фонетичної термінології турецької мови: 1) терміни на позначення розділів і підрозділів фонетики; 2) терміни на позначення наукових термінів фонетики; 3) периферійні терміни. Можна стверджувати, що система фонетичних термінів турецької мови – складна за кількістю складників парадигма, яка охоплює не лише фонетичні терміни, а й технічні, психологічні, психофізичні, фізичні, хімічні поняття, а також багато термінів із біології та анатомії. Через це, на жаль, вказана підсистема сучасної турецької лінгвістики залишається мало вивченою, хоча й знаходиться у постійній динаміці та під пильною увагою мовознавців і науковців-теоретиків до питання звукової будови мови.

European integration processes taking place in the educational system of Ukraine require students to constantly expand their theoretical and practical knowledge and skills. To obtain a worthy position in society, a student must be a highly qualified specialist. His language training plays a significant role in this. At the present stage of development of language education, more and more attention is paid to the teaching of the Turkish language. To study all aspects of the Turkish language, the student must have formed a certain «baggage» of linguistic terms. A special role among them is played by phonetic terminology as a component of the cognitive component of phonetic competence of future philologists-Turkologists. Phonetic terminology of the Turkish language is a whole that combines single-structural components and phrases-terms that denote the concept of phonetics as a branch of linguistics and is used in the professional language of students, as well as in educational, methodological and popular science literature. The formation and development of Turkish phonetic terminology is closely intertwined with historical grammar, history of language, historical phonetics and phonology. Each of the areas of phonetics is designed into a branch that has its own tasks and the corresponding terminological apparatus. The article highlights the following components of phonetic terminology of the Turkish language: 1) terms to denote sections and subsections of phonetics; 2) terms to denote scientific terms of phonetics; 3) peripheral terms. Thus, we can say that the system of phonetic terms of the Turkish language is a complex paradigm in terms of the number of components, covering not only phonetic terms but also technical concepts, psychological, psychophysical, physical, chemical, and a significant part of terms in biology and anatomy. Because of this, unfortunately, this subsystem of modern Turkish linguistics still remains poorly understood, although it is in constant dynamics and under the close attention of linguists and theoretical scholars to the question of the sound structure of language.