Цифровий сторітелінг як інноваційний засіб формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх філологів

У статті розглядається цифровий сторітелінг як інноваційний педагогічний інструмент формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх філологів. Автори акцентують увагу на актуальності проблеми розвитку навичок усного мовлення, яке традиційно вважається найбільш складним аспектом у процесі оволодіння іноземною мовою. Серед чинників, що ускладнюють цей процес, виділяються мовна тривожність, страх допущення помилок, обмежений лексичний запас та недостатній рівень автоматизації мовленнєвих навичок. У цьому контексті цифровий сторітелінг постає як ефективна стратегія, здатна забезпечити подолання зазначених бар’єрів та створити умови для інтерактивного, емоційно насиченого та продуктивного навчання.
У роботі здійснено аналіз сучасних досліджень, що підтверджують значний потенціал сторітелінгу у розвитку мовленнєвих, когнітивних та соціальних компетентностей. Зокрема, підкреслюється його роль у формуванні «гнучких навичок», які визначають професійну успішність фахівців у XXI столітті. Цифровий сторітелінг розглядається як технологія, що поєднує текстові, аудіальні та візуальні елементи, забезпечуючи інтеграцію педагогічних підходів і сучасних цифрових ресурсів. Автори наголошують, що процес створення мультимедійних історій активізує критичне мислення, сприяє розвитку творчості, формує навички організації інформації та прийняття рішень, а також стимулює когнітивну гнучкість студентів. Особливу увагу приділено трансмедійним формам сторітелінгу, які передбачають використання кількох медійних платформ для створення єдиного цілісного наративу. Такий підхід дозволяє студентам не лише розширювати мовний репертуар, але й долати комунікативні бар’єри, працювати у групах, залучати аудиторію до спільної творчості та формувати навички міжособистісної взаємодії. Важливим аспектом є також використання спеціалізованих онлайн-інструментів (Canva, Voicethread, PowToon, Storybird, Pixton, Genially тощо), які забезпечують широкі можливості для створення якісного мультимедійного контенту, моделювання комунікативних ситуацій та розвитку навичок публічного виступу. У статті окреслено методичні умови ефективного впровадження цифрового сторітелінгу у навчальний процес. Серед них – забезпечення позитивної мотивації студентів, організація підготовчих вправ (розминка, мозковий штурм, рольові ігри), створення сценаріїв та сторібордів, редагування та публікація готових відеоісторій. Автори підкреслюють, що важливим чинником успішності є рівна участь кожного студента у створенні наративу, що сприяє розвитку вимови, інтонації, артикуляції та спонтанності мовлення. Разом із перевагами відзначаються й певні виклики, пов’язані з трудомісткістю процесу, необхідністю володіння технічними навичками та значними часовими витратами. У цьому контексті особлива роль належить викладачам, які мають бути належним чином підготовленими як у педагогічному, так і в технічному аспектах. Таким чином, цифровий сторітелінг визначається як універсальний інструмент, що поєднує мотиваційний, комунікативний, інтеграційний та прикладний потенціал, сприяючи формуванню іншомовної комунікативної компетентності майбутніх філологів. Його застосування забезпечує не лише розвиток мовленнєвих навичок, але й формування критичного мислення, творчості та соціальної активності студентів, що відповідає сучасним вимогам мовної освіти та професійної підготовки фахівців гуманітарної сфери.

The article examines digital storytelling as an innovative pedagogical tool for developing foreign language communicative competence among future philologists. The authors emphasize the relevance of the problem of improving speaking skills, which are traditionally considered the most challenging aspect of foreign language acquisition. Factors complicating this process include language anxiety, fear of making mistakes, limited vocabulary, and insufficient automatization of speech skills. In this context, digital storytelling emerges as an effective strategy capable of overcoming these barriers and creating conditions for interactive, emotionally engaging, and productive learning. The study analyzes contemporary research confirming the significant potential of storytelling in fostering linguistic, cognitive, and social competences. In particular, its role in the development of “soft skills,” which determine professional success in the twenty-first century, is highlighted. Digital storytelling is viewed as a technology that integrates textual, auditory, and visual elements, ensuring the combination of pedagogical approaches with modern digital resources. The authors stress that the process of creating multimedia stories stimulates critical thinking, enhances creativity, develops skills of information organization and decision-making, and promotes cognitive flexibility among students. Special attention is given to transmedia forms of storytelling, which involve the use of multiple media platforms to create a unified narrative. This approach enables students not only to expand their linguistic repertoire but also to overcome communicative barriers, collaborate in groups, engage audiences in joint creativity, and develop interpersonal interaction skills. An important aspect is the use of specialized online tools (Canva, Voicethread, PowToon, Storybird, Pixton, Genially, etc.), which provide opportunities for producing high-quality multimedia content, modeling communicative situations, and improving public speaking skills. The article outlines methodological conditions for the effective implementation of digital storytelling in the educational process. These include fostering positive student motivation, organizing preparatory activities (warm-ups, brainstorming, role-playing), creating scripts and storyboards, editing, and publishing completed video stories. The authors emphasize that equal participation of each student in narrative creation is a crucial factor of success, as it contributes to the development of pronunciation, intonation, articulation, and fluency in speech. Alongside the advantages, certain challenges are noted, such as the labor-intensive nature of the process, the need for technical skills, and considerable time investment. In this regard, teachers play a pivotal role, requiring adequate preparation both pedagogically and technically. Thus, digital storytelling is defined as a universal tool that combines motivational, communicative, integrative, and practical potential, contributing to the formation of foreign language communicative competence among future philologists. Its application ensures not only the improvement of speaking skills but also the development of critical thinking, creativity, and social engagement of students, aligning with modern requirements of language education and professional training in the humanities.