Поняття "досвід" в контексті класичного ідеалу раціональності

Проведено філософсько-антропологічний аналіз поняття "досвід", який формується у процесі трансформації класичного ідеалу раціональності. Завдяки редукції змісту поняття "досвід" розкрито суть парадигмальних констант класичного ідеалу раціональності, а саме: неупередженості, об'єктивності, позадосвідності пізнавальних структур суб'єкта. В класичному ідеалі раціональності досвід індивіда зводиться до висхідної самооочевидності суб'єкта. Феноменологічна онтологія досвіду дозволяє виявитити респозитивну раціональність, а структуралістські стратегії експлікації досвіду спрямовані на викриття настанов логоцентризму. Зроблено висновок, що антропологічний зміст природи досвіду є інтеграцією життєвого шляху конкретного суб'єкта, дозволяє акумулювати продуктивні сили людини за логікою форм культури, в яких вони сформовані.

The dissertation is devoted to philosophical anthropological analysis of term «experience», which is formed at process of classical ideal of rationality transformation. The reduction of term «experience» clears the paradigm constants
of classical ideal of rationality, unawareness, objectiveness, out of experience character of subject’s gnoseological structures.
Into the classical ideal of rationality individual experience is reduced to basic self explicit, which causes problem of conscience genesis. Phenomenological ontology
of experience allows to describe responsive rationality, and structuralism strategies
of experience explication are aimed to reveal intensions of logocentrism. So the anthropological content of experience essence is the integration of concrete subject’s life way.