Актуальні стратегії та механізми протидії російському екстремізму в умовах збройної агресії проти України

Стаття присвячена комплексному аналізу системи протидії діяльності екстремістських організацій Російської Федерації, яка сформувалася в Україні у відповідь на російську агресію, що триває з 2014 року, та набула повномасштабного характеру з лютого 2022 року. Дослідження ґрунтується на широкому спектрі нормативно-правових актів, офіційних звітів, статистичних даних та міжнародних джерел, що дозволяє всебічно оцінити механізми протидії державному екстремізму – явищу, яке поєднує елементи військової, інформаційної, політичної, фінансової та терористичної діяльності. У статті розглянуто ключові напрями реагування: правові інструменти, силові заходи, інформаційні стратегії, фінансові обмеження, міжнародні санкції, дипломатичні ініціативи та превентивні програми. Особливу увагу приділено ролі міжнародних інституцій та міждержавної координації, які суттєво розширили можливості України у протидії російським екстремістським угрупованням. Доведено, що українська модель боротьби з екстремізмом РФ є унікальним прикладом протидії державі-агресору, яка використовує екстремістські структури як елемент гібридної війни. У матеріалі показано, що взаємодія силових, правових та інформаційних компонентів забезпечила суттєве послаблення впливу таких угруповань, що підтверджується масштабною статистикою їхнього викриття, затримання та притягнення до відповідальності. Водночас виявлено низку системних проблем, серед яких – недостатня міжвідомча координація, кадровий дефіцит, обмежені технологічні ресурси та потреба в удосконаленні механізмів міжнародної юридичної відповідальності Росії. Узагальнюючи результати, зазначається, що український досвід стає взірцем для інших держав, які стикаються з державно організованим екстремізмом і гібридними загрозами. Сформована система протидії не лише підвищує національну безпеку України, але й впливає на міжнародний правопорядок, підтверджуючи, що верховенство права та глобальна солідарність здатні ефективно протистояти екстремістським практикам держав агресивного типу.

The article presents a comprehensive analysis of the Ukrainian system of counteracting extremist organizations of the Russian Federation, developed in response to the Russian aggression that began in 2014 and escalated into a full-scale invasion in February 2022. The study is based on a broad range of legal acts, official reports, statistical data, and international sources, which together enable a multidimensional assessment of mechanisms aimed at countering state-sponsored extremism—an integrated phenomenon combining military, informational, political, financial, and terrorist components. The article examines the key directions of Ukraine’s response: legal instruments, security and defense measures, information strategies, financial restrictions, international sanctions, diplomatic initiatives, and preventive programs. Special emphasis is placed on the role of international institutions and intergovernmental cooperation, which significantly reinforced Ukraine’s capacity to oppose Russian extremist structures. The research demonstrates that the Ukrainian model represents a unique example of countering a state-aggressor that employs extremist organizations as part of its hybrid warfare strategy. The combination of legal, security, and informational tools has substantially weakened the influence of such groups, as evidenced by large-scale statistics on their identification, detention, and prosecution. At the same time, several systemic challenges have been identified, including insufficient interagency coordination, personnel shortages, limited technological resources, and the need to strengthen mechanisms of international legal accountability for Russia’s actions.
Overall, the article argues that Ukraine’s experience is becoming a benchmark for states confronted with state-organized extremism and hybrid threats. The established counteraction system enhances not only Ukraine’s national security but also contributes to the development of the international legal order by demonstrating that the rule of law and global solidarity can effectively oppose extremist practices of aggressive states.