Створення та функціонування радянських таборів для військовополонених на території України (1939 – 1954 роки)

Джерельну базу дослідження складає комплекс неопублікованих документів Галузевого державного архіву Міністерства внутрішніх справ України з фондів: 5 (Управління у справах військовополонених та інтернованих НКВС (МВС) УРСР); 7 (Відділ слідчих ізоляторів і в'язниць); 45 (Накази НКВС, МООП, МВС СРСР); 46 (Накази НКВС, МООП, МВС СРСР); 83 (Фонд облікових документів). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності та комплексі загальнонаукових (опис, аналіз, синтез, класифікація), спеціальних історичних методів (проблемно-хронологічний, історико-системний, історико-порівняльний) та методів інших наук (метод аналізу нормативно-правових актів, статистичний метод). Метою публікації є презентація результатів дослідження проблеми становлення та розбудови мережі радянських таборів для іноземних військовополонених на території України в роки Другої світової війни та повоєнний період, здійсненого автором у 2002 – 2005 рр. у рамках проєкту докторської дисертації. На основі комплексного аналізу джерел виокремлено загальні риси системи радянського військового полону на території України та деякі особливості процесу організації, розвитку та ліквідації мережі таборів для військовополонених в Українській РСР у 1939-1954 рр. Висновки. У розвитку управлінських структур і режимних установ радянського військового полону в Українській РСР чітко виокремлюються три періоди. Перший період тривав з вересня 1939 по червень 1941 р. і був пов'язаний зі становленням системи таборів для військовополонених на території України. Другий – з вересня 1943 р. до закінчення Другої світової війни – увібрав у себе діяльність НКВС СРСР, спрямовану на відновлення і налагодження роботи системи установ утримання і трудового використання військовополонених на території УРСР. Третій період охоплює повоєнний час і пов'язаний із розбудовою табірної мережі в 1946 – 1949 рр., а також із деякими особливостями її функціонування в Україні на етапі репатріації бранців військового полону в 1950 – 1954 рр. За організаційними ознаками, функціональними рисами, методами роботи з контингентом, стаціонарні режимні заклади для іноземних військовополонених на території України в 1939 – 1954 рр. являли собою регіональну ланку багатоаспектної, різнорівневої та суворо централізованої системи тримання, ізоляції та трудового використання бранців війни. Радянська система військового полону в роки Другої світової війни та повоєнний період була складовою частиною карально-репресивного апарату тоталітарної держави. При цьому організація та діяльність радянських таборів для військовополонених в Українській РСР мала як загальні риси, притаманні системі загалом, так і деякі особливості.

The source base of the study consists of a set of unpublished documents from the Sectoral State Archive of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine from the following fonds: 5 (Department for Prisoners of War and Internees of the NKVD (MVD) of the Ukrainian SSR); 7 (Department of Detention Centers and Prisons); 45 (Orders of the NKVD, MOOP, MVS of the USSR); 46 (Orders of the NKVD, MOOP, MVS of the USSR); 83 (Fund of accounting documents). The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, systematicity, and a combination of general scientific methods (description, analysis, synthesis, classification), special historical methods (problem-chronological, historical-systemic, historical-comparative) and methods of other sciences (method of analysis of normative and legal acts, statistical method). The purpose of the publication is to present the results of research on the establishment and development of a network of Soviet camps for foreign prisoners of war on the territory of Ukraine during World War II and the post-war period, carried out by the author in 2002 – 2005 as part of a doctoral dissertation project. Based on a comprehensive analysis of sources, the general features of the Soviet military captivity system in Ukraine and some peculiarities of the process of organization, development, and liquidation of the network of camps for prisoners of war in the Ukrainian SSR in 1939 – 1954 are highlighted. Conclusions. Three periods can be clearly distinguished in the development of the administrative structures and regime institutions of Soviet military captivity in the Ukrainian SSR. The first period lasted from September 1939 to June 1941 and was associated with the establishment of a system of camps for prisoners of war on the territory of Ukraine. The second period, from September 1943 to the end of World War II, included the activities of the NKVD of the USSR aimed at restoring and improving the functioning of the system of institutions for the detention and labor exploitation of prisoners of war on the territory of the Ukrainian SSR. The third period covers the post-war period and is associated with the development of the camp network in 1946–1949, as well as with some features of its functioning in Ukraine during the repatriation of prisoners of war in 1950 – 1954. In terms of organizational characteristics, functional features, and methods of working with the contingent, stationary regime institutions for foreign prisoners of war on the territory of Ukraine in 1939 – 1954 were a regional link in a multifaceted, multi-level, and strictly centralized system of detention, isolation, and labor exploitation of prisoners of war. The Soviet system of military captivity during World War II and the postwar period was an integral part of the punitive and repressive apparatus of the totalitarian state. At the same time, the organization and activities of Soviet camps for prisoners of war in the Ukrainian SSR had both general features characteristic of the system as a whole and some specific features.