Феноменологія цифрової самотності в умовах війни: між алгоритмічною гіперприсутністю та екзистенційною ізоляцією

Актуальність теми дослідження. У статті здійснено феноменологічний аналіз цифрової самотності як специфічної форми переживання ізоляції в умовах алгоритмічної гіперприсутності та воєнної реальності. Розкрито парадокс “цифрової ізольованості”, за якого зростання кількості віртуальних контактів супроводжується ерозією глибини міжособистісної взаємодії. Проаналізовано механізми висхідного соціального порівняння, феномен FOMO та витіснення тілесно-емоційної комунікації цифровими практиками. Особливу увагу приділено розрізненню активних і пасивних патернів онлайн-взаємодії та їхньому впливу на структуру суб’єктивного досвіду самотності. На основі аналізу сучасних емпіричних досліджень обґрунтовано потенціал практик цифрової гігієни як засобу відновлення екзистенційної та соціальної інтегрованості особистості. Трансформація комунікативного простору призвела до амбівалентного впливу соціальних мереж на особистість. Згідно з даними ВООЗ, самотність набуває ознак епідемії, особливо серед найбільш технічно інтегрованого покоління (Gen Z). Актуальність дослідження посилюється необхідністю верифікації впливу алгоритмів та механізмів онлайн-валідації на самосприйняття, особливо в умовах війни в Україні, коли соцмережі стають основним засобом контакту, але можуть консервувати стан відчуження. Метою є аналіз соціально-психологічних чинників, що перетворюють використання соцмереж на фактор ризику виникнення самотності. Завдання включають розкриття ролі соціального порівняння, впливу пасивного споживання контенту та визначення ролі синдрому FOMO.

Relevance of the research. The article provides a phenomenological analysis of digital loneliness as a specific form of experiencing isolation in the conditions of algorithmic hyper-presence and military reality. The paradox of “digital isolation” is revealed, in which the increase in the number of virtual contacts is accompanied by the erosion of the depth of interpersonal interaction. The mechanisms of upward social comparison, the FOMO phenomenon, and the displacement of bodily-emotional communication by digital practices are analyzed. Special attention is paid to the distinction between active and passive patterns of online interaction and their impact on the structure of the subjective experience of loneliness. Based on the analysis of modern empirical research, the potential of digital hygiene practices as a means of restoring the existential and social integration of the individual is substantiated.
The transformation of the communicative space has led to the ambivalent impact of social media on the individual. According to data from the World Health Organization, loneliness is acquiring the features of an epidemic, especially among the most technologically integrated generation (Gen Z). The relevance of the study is reinforced by the need to verify the influence of algorithms and online validation mechanisms on self-perception, particularly in the context of the war in Ukraine, when social media become the primary means of contact but may simultaneously preserve a state of alienation. The aim is to analyze the socio-psychological factors that transform social media use into a risk factor for loneliness. The objectives include revealing the role of social comparison, examining the influence of passive content consumption, and determining the role of the FOMO syndrome.