Концепція промислової революції у філософському та соціогуманітарному дискурсах

Abstract

У дослідженні здійснено прояснення евристичного потенціалу концепції «промислова революція» у філософському та соціогуманітарному дискурсах. Для реалізації дослідження застосовано методологічні підходи сучасної соціальної філософії та історії філософії. У статті продемонстровано зміст промислових революцій в історії розвитку людської цивілізації з акцентом не стільки на виробництво, скільки на соціокультурні, антропологічні, екзистенційні виклики, створювані ними. Особливу увагу приділено четвертій промисловій революції (нові професії, штучний інтелект, нанобіо-технології, інтернет речей тощо), яка становить виклик технократичної природи (культу технологій, знань та інновацій), провокує розгубленість в індивідуума щодо перспектив професійної самореалізації, загострює конкуренцію між природним інтелектом людини та штучним інтелектом тощо. Вдалося продемонструвати наявний спектр інтерпретацій перспектив розвитку людства: від оптимістичного, коли людина звільняється від рутинної роботи, передаючи її машинам, роботам і штучному інтелекту, до вкрай песимістичного, коли технологічні досягнення цивілізації в добу Індустрії 4.0 створюють загрози світовій безпеці. Проаналізовано концепцію п’ятої промислової революції як теорії, що описує гуманістичний поворот у цивілізаційному поступі: вдалося продемонструвати, що технократизм четвертої промислової революції з ризиками, коли технології постають викликом, може бути подоланий через розбудову виробничих і соціальних процесів, центром яких є творча особистість, а роботизація, інтернет, штучний інтелект стануть прагматичними інструментами звільнення людини від нетворчих процесів.The study clarified the heuristic potential of the “industrial revolution” concept in philosophical and socio-humanitarian discourses. The methodological approaches of modern social philosophy and the history of philosophy were used to implement the study. During the study, the content of industrial revolutions in the history of the development of human civilization was demonstrated, with an emphasis not so much on production as on the socio-cultural, anthropological, existential challenges created by them. Particular attention was paid to the fourth industrial revolution (new professions, artificial intelligence, nanobiotechnologies, the Internet of Things, etc.), which is a challenge of a technocratic nature (the cult of technology, knowledge, and innovation), provokes confusion in the individual regarding the prospects for professional self-realization, exacerbates competition between natural human intelligence and artificial intelligence, etc. It was possible to demonstrate the existing spectrum of interpretations of the prospects for the development of humanity – from optimistic, when a person is freed from routine work, handing it over to machines, robots, and artificial intelligence, to extremely pessimistic, when technological achievements of civilization in the era of Industry 4.0 create threats to world security. The article analyzes the concept of the fifth industrial revolution as a theory that describes a humanistic turn in civilizational progress: it was possible to demonstrate that the technocracy of the fourth industrial revolution with risks, when technologies become a challenge, can be overcome through the development of production and social processes, the center of which is the creative personality, and robotization, the Internet, artificial intelligence will act as pragmatic tools for liberating a person from uncreative processes.