Державна політика щодо ліквідації безпритульності та бездоглядності у 1943 – на початку 1950-х років (на прикладі Донбасу)

У статті на основі аналізу літератури та архівних матеріалів розглядаються окремі форми державної соціальної політики щодо вирішення проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності в Донбасі у перші післявоєнні роки, а саме: опікунство, попечительство, патронат та всиновлення. Автор розглядає умови влаштування дітей-сиріт до родин трудящих, визначає якості, якими повинна була характеризуватися родина, що виявляла бажання взяти на виховання дитину. Разом з тим, автор робить висновки про причини домінування одних форм сімейного виховання у прийомних родинах над іншими.