Природа міжнародно-правових механізмів відшкодування шкоди в умовах міждержавних конфліктів

Статтю присвячено дослідженню природи міжнародно-правових механізмів відшкодування шкоди, завданої внаслідок міждержавних конфліктів, а також з’ясуванню місця репарацій, компенсацій і реституції у системі міжнародно-правової відповідальності держав. Обґрунтовано, що ефективність зазначених механізмів визначається їх здатністю забезпечити відновлення порушених прав, компенсацію завданих збитків та реалізацію принципу міжнародної справедливості. Проаналізовано основні наукові підходи зарубіжних і вітчизняних дослідників до визначення правової природи репарацій, компенсацій та реституції, розкрито їх спільні й відмінні ознаки, функціональне призначення та особливості застосування у міжнародно-правовій практиці. Особливу увагу приділено співвідношенню зазначених категорій як взаємопов’язаних елементів єдиного механізму відшкодування шкоди, що реалізується у разі вчинення державою міжнародно-протиправного діяння. Встановлено, що репарації мають комплексний характер, компенсація спрямована на грошове або майнове відшкодування збитків, тоді як реституція передбачає відновлення становища, яке існувало до порушення (status quo ante). У цьому контексті проаналізовано рішення Постійної палати міжнародного правосуддя у справі «Фабрика в Хожуві» (1928), яке заклало концептуальні засади сучасного розуміння реституції. Зроблено висновок, що сучасні механізми відшкодування шкоди поєднують нормативний, інституційний, економічний і гуманітарний складники. В умовах російсько-української війни їх практичне значення істотно зростає, оскільки вони формують основу притягнення держави-агресора до відповідальності, відновлення порушених прав, забезпечення повоєнного відбудування України та зміцнення міжнародного правопорядку.

The article is devoted to the study of the nature of international legal mechanisms for redressing harm caused by inter-State conflicts, as well as to clarifying the place of reparations, compensation, and restitution within the system of international legal responsibility of States. It is substantiated that the effectiveness of these mechanisms is determined by their ability to ensure the restoration of violated rights, compensation for damages incurred, and the implementation of the principle of international justice. The main scientific approaches of foreign and domestic scholars to defining the legal nature of reparations, compensation, and restitution are analyzed; their common and distinctive features, functional purpose, and specifics of application in international legal practice are revealed. Particular attention is paid to the interrelationship of these categories as interconnected elements of a single mechanism for redressing harm, which is implemented in the event of an internationally wrongful act committed by a State. It is established that reparations are comprehensive in nature, compensation aims at monetary or material redress for losses, while restitution entails restoring the situation that existed prior to the violation (status quo ante). In this context, the judgment of the Permanent Court of International Justice in the Factory at Chorzów case (1928), which established the conceptual foundations for the modern understanding of restitution, is analyzed.
It is concluded that modern mechanisms for redressing harm combine normative, institutional, economic, and humanitarian components. In the context of the Russo-Ukrainian War, their practical significance increases substantially, as they form the foundation for holding the aggressor State accountable, restoring violated rights, ensuring the post-war reconstruction of Ukraine, and strengthening the international legal order.