Духовний розвиток особистості майбутнього спеціаліста

У статті розглядається духовний розвиток особистості як необхідна умова
консолідації суспільства. Висвітлюються теоретичні підходи вчених щодо тлумачення поняття «духовність» та погляди на шляхи її розвитку. На основі психологічної
структури особистості визначено структуру духовного «Я». Зосереджено увагу на
розвитку компонента духовності – духовного спілкування. Духовне спілкування на всіх
рівнях і у видах передбачає ставлення до кожного і до себе, як до частини єдиного
організму-Всесвіту, а до тваринного і рослинного світу – як причетності до нього. Таке ставлення сприяє розвитку духовного єднання з Іншим. Визначено, що духовне спілкування ґрунтується на необумовленій любові. Аналіз наукової літератури дозволив розглядати необумовлену любов як таку, що існує без залежності від будь-чого до себе, інших людей, усього сутнього і проявляється у прийнятті Іншого в усій його цілісності, без претензій. Досягнення такого рівня любові передбачає свідоме становлення
особистості на шлях духовного розвитку, щоденне вдосконалення своїх внутрішніх
якостей, що сприяє розвитку морально-духовної рефлексії, духовному самотворенню, творчому підходу до професійної діяльності і розвитку чуття духовної єдності з Іншим.

В статье рассматривается духовное развитие личности как необходимое условие
консолидации общества. Освещаются теоретические подходы ученых относительно
толкования понятия «духовность» и взгляды на пути ее развития. На основе
психологической структуры личности определена структура духовного «Я».
Сосредоточено внимание на развитии компонента духовности -духовного общения.
Духовное общение на всех уровнях и видах предполагает отношение к каждому и к себе,
как к части единого организма-Вселенной, а к животному и растительному миру - как причастности к нему. Такое отношение способствует развитию духовного единения с Другим. Определено, что духовное общение основывается на необусловленной любви. Анализ научной литературы позволяет рассматривать необусловленую любовь как такую, что существует вне зависимости от чего-либо к себе, другим людям, всему сущему и проявляется в принятии Другого во всей целостности без претензий. Достижение такого уровня любви предполагает сознательное становление личности на путь духовного развития, ежедневное совершенствование своих внутренних качеств, что способствует развитию нравственно-духовной рефлексии, духовному самосозиданию, творческому подходу к профессиональной деятельности и развитию чувства духовного единства с Другим.

The article deals with the spiritual development of the individual as a necessary condition
for the consolidation of society. The author highlights the theoretical approaches of scientists to
the interpretation of the term «spirituality» and their views on the ways of its development.
There is the definition of the structure of the spiritual «I» which is based on psychological
personality structure. The emphasis is on the development of one of the spirituality components:
spiritual communication. Spiritual communication at all levels and types involves treatment of
each other as part of a single whole organism of Universe, and the treatment of flora and fauna
as belonging to Universe. This attitude promotes spiritual unity with others. The author states
that the spiritual communication is based on unconditional love. Analyzing scientific literature
the author considers unconditional love to be the love that does not have dependence on anything. That is the love to themselves, to other people and to everything and everybody and is revealed when people accept another person without any claims. Achieving this level of love involves conscious formation of spiritual development, daily improvement of the internal qualities that promotes moral and spiritual reflection, spiritual self-creation, creative approach to professional activities and development of sense of spiritual unity with others.