Сучасний стан використання технологій віртуальної та доповненої реальності у підготовці майбутніх учителів інформатики

У статті проаналізовано сучасний стан та перспективи використання технологій віртуальної (VR) та доповненої (AR) реальності в системі професійної підготовки майбутніх учителів інформатики. Актуальність дослідження зумовлена інтенсивною цифровою трансформацією вітчизняної освітньої сфери та стратегічними завданнями щодо впровадження інноваційних імерсивних засобів у шкільну практику. Наголошено на тому, що майбутній учитель інформатики сьогодні має виступати не лише кваліфікованим користувачем готових цифрових ресурсів, а й компетентним розробником інтерактивного освітнього контенту, здатним критично оцінювати педагогічну доцільність застосування новітніх технологій. Метою роботи є аналіз інтеграції VR/AR-технологій в освітній процес закладів вищої педагогічної освіти, визначення їхніх дидактичних можливостей, а також виявлення проблем і напрямів підвищення ефективності підготовки фахівців. Теоретико-методологічну основу розвідки становлять системний аналіз наукової літератури, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду впровадження імерсивних інструментів, а також порівняння сучасних підходів до розвитку цифрових компетентностей педагогів. Доведено, що VR/AR-технології володіють унікальним дидактичним потенціалом для візуалізації складних абстрактних понять, моделювання професійних ситуацій, активізації пізнавальної діяльності та розвитку просторового й алгоритмічного мислення здобувачів освіти. Виокремлено чотири ключові компоненти фахової підготовки майбутніх учителів до роботи з імерсивними технологіями: технічний (володіння середовищами розробки), педагогічний (визначення дидактичної доцільності), методичний (інтеграція в структуру уроку) та дослідницько-оцінювальний (аналіз результативності). Окреслено наявні виклики, зокрема нерівномірний доступ до технічної інфраструктури, дефіцит україномовного освітнього контенту, фрагментарність методичного забезпечення та потребу у міждисциплінарному поєднанні знань із програмування, графічного дизайну та педагогічного проєктування. Підсумовано, що перехід від споживацької до розробницької моделі підготовки є стратегічно важливим для формування цифрової культури вчителя інформатики. Запропоновано напрями вдосконалення професійної підготовки, що передбачають створення спеціалізованих модулів із розробки навчальних VR/AR-застосунків, активізацію проєктної діяльності студентів та розроблення критеріїв оцінювання якості імерсивного контенту. Перспективи подальших досліджень спрямовані на наукове обґрунтування методики навчання майбутніх педагогів проєктуванню імерсивних середовищ та експериментальну верифікацію ефективності запропонованих підходів у вищій педагогічній школі.

The article analyzes the current state and prospects of using virtual (VR) and augmented (AR) reality technologies within the professional training system for future computer science teachers. The relevance of this research is driven by the intensive digital transformation of the domestic educational sphere and the strategic objectives regarding the implementation of innovative immersive tools in school practice. It is emphasized that today’s computer science teacher must not only be a qualified user of existing digital resources but also a competent developer of interactive educational content, capable of critically evaluating the pedagogical feasibility of implementing cutting-edge technologies. The aim of the work is to analyze the integration of VR/AR technologies into the educational process of higher pedagogical education institutions, determine their didactic capabilities, and identify problems and directions for enhancing the effectiveness of specialist training. The theoretical and methodological foundation of the research comprises a systemic analysis of scientific literature, a synthesis of domestic and international experience in implementing immersive tools, and a comparison of modern approaches to the development of teachers' digital competencies. It is proven that VR/AR technologies possess unique didactic potential for visualizing complex abstract concepts, modeling professional situations, stimulating cognitive activity, and developing students' spatial and algorithmic thinking. Four key components of professional training for future teachers working with immersive technologies are identified: technical (mastery of development environments), pedagogical (determining didactic feasibility), methodological (integration into lesson structure), and research-evaluative (analysis of effectiveness). Existing challenges are outlined, including uneven access to technical infrastructure, a deficit of Ukrainian-language educational content, the fragmented nature of methodological support, and the need for interdisciplinary integration of skills in programming, graphic design, and pedagogical design. It is concluded that the transition from a consumer-oriented to a developer-oriented training model is strategically vital for fostering the digital culture of the computer science teacher. Directions for improving professional training are proposed, involving the creation of specialized modules on the development of educational VR/AR applications, the intensification of students' project activities, and the development of criteria for evaluating the quality of immersive content. Prospects for further research are directed toward the scientific substantiation of methodologies for teaching future educators how to design immersive environments and the experimental verification of the effectiveness of the proposed approaches in higher pedagogical education.