The Meaning of Silence in the Work of Herta Müller

Herta Müller writes about suffering caused by social oppression, often depicting the dictatorial regime
of Nicolae Ceaușescu. Her literary works are marked by her first-person narrative perspective and a
principled confrontation with totalitarianism and illiberalism. She is deeply interested in language and
regularly uses metaphors to illuminate its functioning in the conditions of suffering and subjugation. This
paper will focus on metaphors for silence and categorise them into those sensory modalities and concrete
phenomena (vision, touch, smell, eating, speaking, somatic experience, force, space, motion, container,
physical objects, manipulation, destruction, life, and death) that serve as source domains. Despite its
limitations, this categorisation will help understand the motivation behind the associations between the target
domain of silence and its vehicles. Müller highlights the figurative nature of the relationship between silence
and more concrete concepts, establishing connections between it and those ideas that commonly relate to
bodily experience. This paper will reveal that silence does not exist as a well-defined concept and acquires
new meanings depending on the context and the metaphorical images that are used to explain it. Drawing on
conceptual metaphor theory within the framework of cognitive literary studies, the author suggests that the
meaning of silence is not random and relies on conceptual and linguistic conventions; Müller estranges these
conventions, and thus foregrounds the figurative yet motivated meaning of silence.

Герта Мюллер пише про страждання, спричинені соціальним пригнобленням, часто зображуючи
диктаторський режим Ніколае Чаушеску. Її літературні твори відзначаються особливою наративною
перспективою від першої особи та принциповим протистоянням тоталітаризму та нелібералізму.
Мюллер глибоко цікавиться мовою і регулярно використовує метафори, щоб висвітлити її
функціонування в умовах страждань і поневолення. Ця стаття зосереджується на метафорах для
мовчання та розділяє їх на ті сенсорні модальності та конкретні явища (зір, дотик, запах, їжа,
мовлення, соматичний досвід, сила, простір, рух, контейнер, фізичні об’єкти, маніпуляції, руйнування,
життя та смерть), які стають вихідними доменами. Незважаючи на свої обмеження, ця категоризація
допоможе зрозуміти причини використання асоціації між цільовим доменом мовчання та його
метафоричними образами. Мюллер підкреслює образний характер зв’язку між мовчанням і більш
конкретними поняттями, встановлюючи зв’язки між ним і тими мовними засобами, які зазвичай
позначають тілесний досвід. Ця стаття демонструє, що у творчості Мюллер мовчання не існує як
чітко визначене поняття і набуває нових значень залежно від контексту та метафоричних образів, які
використовуються для його пояснення. Спираючись на теорію концептуальної метафори в рамках
когнітивного літературознавства, автор стверджує, що значення мовчання не є випадковим і
ґрунтується на концептуальних та мовних конвенціях; Мюллер оприявнює ці конвенції і таким чином
висуває на перший план образне, але вмотивоване значення мовчання.