До історії назв споруд та приміщень ув`язнення в писемності Київської Русі (тьмьница, погребъ, порубъ)

У статті висвітлюється історія трьох найбільш уживаних у давньокиївській
писемності назв споруд та приміщень ув’язнення – "тьмьница", "погребъ", "порубъ".
Ці слова обрані для розгляду з-понад вісімнадцяти лексичних одиниць даної тематичної
групи, оскільки саме вони складають її ядро і знаходяться в центрі уваги багатьох
дослідників. Дослідження виконано на матеріалі давніх писемних пам’яток з
простеженням їх долі в східнослов’янських мовах.

В статье рассматривается история трех наиболее употребительных в
древнекиевской письменности названий сооружений и помещений мест заключения – "тьмьница", "погребъ", "порубъ". Эти слова выбраны для рассмотрения из более
восемнадцати лексических единиц данной тематической группы, поскольку именно они
составляют ее ядро и находятся в центре внимания многих исследователей.
Исследование выполнено на материале древних письменных памятников с
прослеживанием их судьбы в восточнославянских языках.

The article deals with history of three most used names of the buildings and premises of
confinement place in Old Kievan scripts, which are "тьмьница", "погребъ", "порубъ".
These words were chosen for review from more than 18 lexical items of current lexical set, since
they comprise its core and are in the center of interest of different researchers. The study was
conducted based on the materials of ancient manuscripts along with tracking their fate in East
Slavic languages. Lexical item тьмьница shared the same fate as many Old Slavonic words and
obtained the most general, bookish and even poetic nature of semantics. Lexical items погребъ и
порубъ, formed by lexico-semantic method by similar word-building pattern, lose their special
meanings and transfer to the passive lexical composition not because denotation change, but
rather incomplete producing base intent.