Respite care as a form of support for families of persons with intellectual disabilities: a review of polish research

Respite care is increasingly becoming the subject of scholarly analysis as an important element of the support system for families who provide care to persons with disabilities. The prolonged and intensive character of such caregiving exerts a multidimensional impact on the physical, psychological, and emotional condition of caregivers, while at the same time restricting their opportunities for social participation, professional activity, and personal self-realization. In this context, the need for forms of assistance that can ensure temporary relief from caregiving duties and create conditions for the restoration of personal resources among family members is becoming particularly relevant and urgent. The aim of the article is to conduct a systematized review of Polish scientific studies devoted to respite care as a form of support for families of persons with disabilities. The paper analyzes publications by Polish authors in the fields of special pedagogy, social work, and social policy, which makes it possible to highlight the interdisciplinary character of the issue and to situate respite care within broader academic and professional debates. The methodological foundation of the study is the analysis and synthesis of scientific literature, which allows for the generalization of findings and the identification of key tendencies in the development of respite services in Poland. The results of the review demonstrate that respite care exerts a positive influence on the psychological well-being of caregivers, contributes to lowering stress levels, prevents the emergence of emotional burnout syndrome, and enhances the overall quality of family life. At the same time, the studies emphasize several problematic aspects: limited accessibility of this form of support, uneven development of services at the regional level, and insufficient awareness among caregivers regarding the possibilities of obtaining assistance.

Респітна опіка дедалі частіше постає предметом наукового аналізу як важливий елемент системи підтримки сімей, що здійснюють догляд за особами з інвалідністю. Тривалий та інтенсивний характер цього догляду має комплексний вплив на фізичний, психічний та емоційний стан опікунів, обмежуючи їхні можливості соціальної участі, професійної активності та особистісної самореалізації. У зв’язку з цим актуалізується потреба у формах допомоги, які забезпечують тимчасове зменшення навантаження та створюють умови для відновлення особистісних ресурсів членів родини. Метою статті є здійснення систематизованого огляду польських наукових досліджень, присвячених респітній опіці як формі підтримки сімей осіб з інвалідністю. У роботі проаналізовано публікації польських авторів у галузі спеціальної педагогіки, соціальної роботи та соціальної політики, що дозволяє окреслити міждисциплінарний характер проблематики. Методологічною основою дослідження виступає аналіз і синтез наукової літератури, що забезпечує узагальнення результатів та виявлення ключових тенденцій у розвитку респітних послуг. Результати огляду засвідчують, що респітна опіка позитивно впливає на психічне благополуччя опікунів, сприяє зниженню рівня стресу, запобігає розвитку синдрому емоційного вигорання та підвищує якість життя сімей. Водночас у дослідженнях наголошується на низці проблемних аспектів: обмежена доступність цієї форми підтримки, нерівномірний розвиток послуг на регіональному рівні, а також недостатня поінформованість опікунів щодо можливостей отримання допомоги. З позицій спеціальної педагогіки респітна опіка розглядається як складова комплексної підтримки сім’ї особи з інвалідністю, що має інтегруватися у ширшу систему соціальних та освітніх послуг. У висновках підкреслюється необхідність подальшого розвитку системних рішень, розширення мережі респітних послуг та проведення нових емпіричних досліджень.