Публікація: Лейпцизька консерваторська традиція в ідеях вищої музичної освіти в Києві та в піаністичній культурі Миколи Лисенка (міждисциплінарні аспекти за 'Теорією піанізму' Віктора Івановського)
Вантажиться...
Дата
Автори
Забара , Максим
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Вид-во УДУ імені Михайла Драгоманова
Анотація
Багаторівневою є інтегративна робота з архівами В. Г. Івановського, який працював у Києві у 1920–1940-і роки. Діяльність науковця до недавнього часу залишалася закритою для вивчення темою. Контроверсійним був висновок ученого визнати досягнення німецьких музикантів-теоретиків (згодом розкритикованих радянськими дослідниками) такими, що виявилися плідними для українських і зарубіжних музикантів. Думка не відповідала офіційній концепції часів тоталітарного ідеологічного контролю. У повоєнні роки його праці зникли з обігу. Сучасний інтерес обумовлений тим, що ці погляди відображали загальні тенденції, конкретний досвід київських викладачів-піаністів. Витоки піанізму Миколи Лисенка (1842–1912) і Григорія Ходоровського (1853–1927) розглядаються задля ідентифікації піаністичної культури цих двох випускників Лейпцизької консерваторії (Leipzig Conservatoire / Konservatorium der Musik von Felix Mendelssohn Bartholdy / Conservatory of Music). Також Володимир Пухальський (1848–1933), перший ректор Київської консерваторії (1913), представлений в неочікуваних ракурсах за спогадами сучасників; йдеться про загальноєвропейську культурологічну направленість митця та поважне ставлення до музично-педагогічних напрацювань зарубіжних авторів у методах роботи. Кожен із цих піаністів-викладачів мав самостійний шлях, розпочавши кар’єру в Києві, коли консерваторії як вищої освітньої інституції ще не було. Плідними виявилися синтезуючі тенденції. Важливу роль відіграли українсько-німецькі взаємозв’язки у формуванні узагальненої ідеї вищої мистецької освіти за університетським принципом. Особлива місія належала Миколі Лисенку як піаністу-просвітнику. Саме в його Музично-драматичній Школі (1904) дирекція Київського 'ІРМО' розгледіла безпосереднього і небезпечного конкурента в отриманні найвищого державного статусу – консерваторії. Протилежні культурні погляди на національне мистецтво спричинили конфлікт інтересів та особистісну публічну конфронтацію: О. М. Виноградський (1855–1912) vs. М. В. Лисенко. У дослідженні долаються концептуальні кліше, висвітлюється багатовекторність генезису української піаністичної культури через міждисциплінарний підхід. Враховуються зарубіжна музична україністика. Важливим є внесок сучасних німецьких учених, Асоціації музикознавців Центральної та Східної Європи (Arbeitsgemeinschaft für die Musikgeschichte in Mittel- und Osteuropa).
The Ukrainian-European art legacy of pianistic performing culture context, Deutsch-Ukrainian interaction in arts, higher music educational establishments’ history in Kyiv, and some questions of the pianism theories are considered in this academic work investigation within interdisciplinary aspects of modern historical musicology. The primary motive for highlighting the Leipzig topic in Ukrainian music art historiography is to involve previously unused materials and inaccessible archives. The purpose of the publication is to emphasise the continuity of music education ideas assimilated from the Leipzig Conservatoire cultural legacy (Conservatorium der Musik von Felix Mendelssohn Bartholdy / Conservatory of Music in Leipzig) by Ukrainian musicians within pianistic performing art formation in Kyiv. Also, to describe the significance of Mykola Lysenko's music performing art traditions and his educational national projects influenced the genesis of the upcoming higher music establishment ideas in Kyiv are based on Musichochschules’ (university) principles and on national sociocultural factors. The methodology includes general approaches of the humanities and music-historical methods (axiological, archival studies, biographical research, comparative, cultural legacy studies, source studies, and narrative analysis, etc.). The overview of the artefacts last found in Ukrainian musicology actualizes the knowledge of the forgotten value potential of the cultural heritage in the already existing music-historical continuum. Various data from the archival files of some musicians, who are now less well-known than other piano art icons, as those figures, for various reasons, have moved into the shadow of other famous personalities, are updated. Viktor Iwanovskyi's 'Pianism Theory' offers assistance in identifying some critical positions and helps identify important key points in the complicated questions of higher music educational establishment history in Kyiv are within the international relations context. Interdisciplinary perspectives help to overcome the cliché of conceptual mono-linearity of the past period of total ideological control. The prospect of a multi-vector (pluralistic) principle in the history of pianism culture theory in Kyiv is evidenced. The trend of ‘universityization’ of music art educational establishments is taken into account in Ukraine; however, the European context of conservatoire-tradition history must be seen. The proposed view opens up opportunities to present the general process of this trend formation in Kyiv as a special experience implemented in various institutions, and their founders sought to assimilate the renowned music-educational traditions and notable cultural achievements of Paris, London, Vienna, and especially Leipzig. A special mission in forming the prerequisites for the establishment of a conservatoire in Kyiv following the German-model of higher music school belonged to Mykola Lysenko (1842–1912) as an alumnus-pianist graduate from the Leipzig Conservatoire of Music (Konservatorium der Musik von Felix Mendelssohn Bartholdy / Hochschule für Music in Leipzig). Another prominent representative of the music and educational ‘Leipzig-tradition’ in Kyiv was Hryhoriy Khodorovskyi (1853–1927). The last person is known as a comrade colleague and friend of the famous pianist Volodymyr Pukhalskyi (1848– 1933), the first rector of the Kyiv Conservatoire. Certain discrepancies are evidenced by the fact that the foundation of Mykola Lysenko's own Music and Drama School (1904) was nine years before the opening of the Conservatoire of Music in Kyiv (1913). It is noteworthy that Lysenko's School was seen by the management of the Kyiv ‘I.R.M.O.’ society as the struggler for the primacy of being officially called a conservatoire in Kyiv as a higher music educational institution. Different ideological views on upcoming national art in Ukraine led to a tense confrontation: O. Vynogradskyi (1855–1912) vs. M. Lysenko. Although musicologists call it an important stage in Ukrainian music education history and in the pianism performing culture in Kyiv, nevertheless the practical significance of this Lysenko's arts institution (high music educational establishment) is still not sufficiently emphasized in official sources. The outlined issues in the discourse Kiew-Leipzig require further coverage from interdisciplinary research perspectives, taking into account the achievements of European Ukrainian studies within aspects of historical musicology. The versatile research of the phenomenon of ‘Leipzig-tradition’ in the Kyiv pianistic culture history is to be continued. In view of various issues in this direction, the important contribution of colleagues of Deutschland and the International Association of Musicologists of Central and Eastern Europe (Arbeitsgemeinschaft für die Musikgeschichte in Mittel- und Osteuropa) are noted.
The Ukrainian-European art legacy of pianistic performing culture context, Deutsch-Ukrainian interaction in arts, higher music educational establishments’ history in Kyiv, and some questions of the pianism theories are considered in this academic work investigation within interdisciplinary aspects of modern historical musicology. The primary motive for highlighting the Leipzig topic in Ukrainian music art historiography is to involve previously unused materials and inaccessible archives. The purpose of the publication is to emphasise the continuity of music education ideas assimilated from the Leipzig Conservatoire cultural legacy (Conservatorium der Musik von Felix Mendelssohn Bartholdy / Conservatory of Music in Leipzig) by Ukrainian musicians within pianistic performing art formation in Kyiv. Also, to describe the significance of Mykola Lysenko's music performing art traditions and his educational national projects influenced the genesis of the upcoming higher music establishment ideas in Kyiv are based on Musichochschules’ (university) principles and on national sociocultural factors. The methodology includes general approaches of the humanities and music-historical methods (axiological, archival studies, biographical research, comparative, cultural legacy studies, source studies, and narrative analysis, etc.). The overview of the artefacts last found in Ukrainian musicology actualizes the knowledge of the forgotten value potential of the cultural heritage in the already existing music-historical continuum. Various data from the archival files of some musicians, who are now less well-known than other piano art icons, as those figures, for various reasons, have moved into the shadow of other famous personalities, are updated. Viktor Iwanovskyi's 'Pianism Theory' offers assistance in identifying some critical positions and helps identify important key points in the complicated questions of higher music educational establishment history in Kyiv are within the international relations context. Interdisciplinary perspectives help to overcome the cliché of conceptual mono-linearity of the past period of total ideological control. The prospect of a multi-vector (pluralistic) principle in the history of pianism culture theory in Kyiv is evidenced. The trend of ‘universityization’ of music art educational establishments is taken into account in Ukraine; however, the European context of conservatoire-tradition history must be seen. The proposed view opens up opportunities to present the general process of this trend formation in Kyiv as a special experience implemented in various institutions, and their founders sought to assimilate the renowned music-educational traditions and notable cultural achievements of Paris, London, Vienna, and especially Leipzig. A special mission in forming the prerequisites for the establishment of a conservatoire in Kyiv following the German-model of higher music school belonged to Mykola Lysenko (1842–1912) as an alumnus-pianist graduate from the Leipzig Conservatoire of Music (Konservatorium der Musik von Felix Mendelssohn Bartholdy / Hochschule für Music in Leipzig). Another prominent representative of the music and educational ‘Leipzig-tradition’ in Kyiv was Hryhoriy Khodorovskyi (1853–1927). The last person is known as a comrade colleague and friend of the famous pianist Volodymyr Pukhalskyi (1848– 1933), the first rector of the Kyiv Conservatoire. Certain discrepancies are evidenced by the fact that the foundation of Mykola Lysenko's own Music and Drama School (1904) was nine years before the opening of the Conservatoire of Music in Kyiv (1913). It is noteworthy that Lysenko's School was seen by the management of the Kyiv ‘I.R.M.O.’ society as the struggler for the primacy of being officially called a conservatoire in Kyiv as a higher music educational institution. Different ideological views on upcoming national art in Ukraine led to a tense confrontation: O. Vynogradskyi (1855–1912) vs. M. Lysenko. Although musicologists call it an important stage in Ukrainian music education history and in the pianism performing culture in Kyiv, nevertheless the practical significance of this Lysenko's arts institution (high music educational establishment) is still not sufficiently emphasized in official sources. The outlined issues in the discourse Kiew-Leipzig require further coverage from interdisciplinary research perspectives, taking into account the achievements of European Ukrainian studies within aspects of historical musicology. The versatile research of the phenomenon of ‘Leipzig-tradition’ in the Kyiv pianistic culture history is to be continued. In view of various issues in this direction, the important contribution of colleagues of Deutschland and the International Association of Musicologists of Central and Eastern Europe (Arbeitsgemeinschaft für die Musikgeschichte in Mittel- und Osteuropa) are noted.
Опис
Ключові слова
виконавська культура, вища школа музики, взаємовідносини, історичне музикознавство, Київ-Лейпциг, консерваторія, культурна спадщина, піаністична освіта, лейпцизька традиція в Україні, музикологія, європейський контекст, теорія піанізму, українсько-європейські культурні традиції, університезація, conservatorium, cultural legacy studies, European context, higher music school, historical musicology, Kiew-Leipzig, Leipzig-tradition in Kyiv, interaction, musikgeschichte, performing art culture, pianism theory, piano education, Ukrainian-European art legacy, universityization
Бібліографічний опис
Забара, М. Лейпцизька консерваторська традиція в ідеях вищої музичної освіти в Києві та в піаністичній культурі Миколи Лисенка (міждисциплінарні аспекти за 'Теорією піанізму' Віктора Івановського) / М. Забара // Науковий часопис Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Серія 14 : Теорія і методика мистецької освіти : зб. наук. праць / голов. ред. кол. О. П. Щолокова. – Київ : Вид-во УДУ імені Михайла Драгоманова, 2025. – Вип. 33. – С. 216-227.