Концепція безмежності як основа фаустівської культурної парадигми

Abstract

Дослідження присвячене аналізу формування західноєвропейської культурної традиції через призму концепції безмежності як фундаментального символу. Робота розкриває специфіку фаустівського культурного типу у його протиставленні античній аполлонівській традиції. Автор обґрунтовує методологічну важливість врахування географічних та темпоральних чинників при вивченні культурних феноменів. Кожна культурна система характеризується унікальними формами самовираження, які проходять цикли виникнення, розквіту та занепаду без можливості повторення. Становлення великих культур відбувається через міфологічні наративи та епічні традиції. Легенда про Камелот відкриває першу сторінку західноєвропейської фаустівської культури. Первинним художнім вираженням нової культурної парадигми став романський архітектурний стиль, однак найвищого втілення вона досягла через готичне мистецтво. Кафедральний собор займає центральне місце в готичній естетиці. Особливістю «палаючої» готики є передача ідеї динамічного руху, енергії вогню, де фаустівський дух матеріалізується у кам'яних формах. Великі культури є первісними феноменами, що виростають з глибин людської духовності. Культура представляє собою духовність, втілену в символічних формах. Головним прагненням фаустівської душі є отримання права на свободу волі. Поряд з міфами про Марію та диявола, третім значущим досягненням готики стає таїнство покаяння, яке надає справжню глибину попереднім двом. У фаустівському покаянні закладено концепцію індивідуальності. Звідси народжується четверте велике досягнення готичного мистецтва. Через покаянний досвід та свідоме осмислення минулого формується історична свідомість, яка розгортається як протиборство між двома Градами (земним та небесним) – Замком та Собором як найвеличнішими символами фаустівської культури. Кожна культура переживає основні фази розвитку, порівнювані з природними циклами. Її «весняний» період – це середньовіччя як молодість культури.The research analyzes the formation of Western European cultural tradition through the concept of infinity as a fundamental symbol. The work reveals the specificity of the Faustian cultural type in its opposition to the ancient Apollonian tradition. The author substantiates the methodological importance of considering geographical and temporal factors in studying cultural phenomena. Each cultural system is characterized by unique forms of self-expression that go through cycles of emergence, flourishing, and decline without the possibility of repetition. The formation of great cultures occurs through mythological narratives and epic traditions. The Arthurian legend becomes the initial text of Western European Faustian culture. The primary artistic expression of the new cultural paradigm was the Romanesque architectural style, but it reached its highest embodiment through Gothic art. The cathedral occupies a central place in Gothic aesthetics. The peculiarity of "flaming" Gothic is the transmission of the idea of dynamic movement, fire energy, where the Faustian spirit materializes in stone forms.