Формування правової компетентності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти

У статті актуалізовано науково-практичну проблему формування правової компетентності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти. Доведено, що в умовах системних трансформацій освітнього простору України (впровадження концепції «Нова українська школа», інтенсивної цифровізації, розвитку інклюзивного середовища та безпрецедентних викликів воєнного стану) правова обізнаність учителя стала життєво необхідним інструментом його щоденної професійної діяльності. Виявлено суперечність між гострою об’єктивною потребою суспільства в юридично грамотних педагогічних кадрах і традиційним, переважно теоретизованим підходом до їхньої підготовки, який наразі не забезпечує належної практичної готовності випускників до швидкого розв’язання реальних правових колізій. У дослідженні ґрунтовно розкрито сутність правової компетентності вчителя як складної інтегративної якості, що органічно поєднує три компоненти: когнітивний (глибоке знання нормативно-правової бази освітньої галузі, трудового й сімейного права), мотиваційно-ціннісний (високий рівень правосвідомості, беззастережна повага до закону та прав дитини) та діяльнісно-практичний (уміння доречно застосовувати норми права, грамотно вести юридичну документацію, здійснювати процедуру медіації та ефективно захищати інтереси всіх суб’єктів освітнього процесу). Науково обґрунтовано комплекс дієвих педагогічних умов для її ефективного формування: наскрізну міжпредметну інтеграцію правового контенту у фахові дисципліни; запровадження спеціалізованих практико-орієнтованих спецкурсів («Освітнє право», «Шкільна медіація»); активне використання інтерактивних технологій, зокрема кейс-методу для розбору типових шкільних прецедентів; залучення студентів до імітаційної (квазіпрофесійної) діяльності (моделювання засідань комісій); обов’язкову актуалізацію правового аспекту під час проходження педагогічної практики. Зроблено підсумковий висновок, що системна реалізація цих умов сприятиме якісному переходу від формального абстрактного правопросвітництва до практико-орієнтованого формування здатності майбутніх учителів мислити юридичними категоріями. Це зі свого боку гарантуватиме надійний захист їхньої професійної гідності, запобігатиме вигоранню та сприятиме створенню справді безпечного й демократичного освітнього середовища.

The article addresses the scientific and practical problem of developing the legal competence of future educators in higher education institutions. It demonstrates that amid the systemic transformations of Ukraine’s educational landscape (the implementation of the "New Ukrainian School" concept, intensive digitalization, the advancement of inclusive environments, and the unprecedented challenges of martial law), a teacher’s legal awareness has become an indispensable tool for their daily professional practice. The study reveals a contradiction between society’s acute, objective need for legally literate teaching professionals and the traditional, heavily theoretical approach to their training, which currently fails to adequately prepare graduates to swiftly navigate and resolve real-world legal dilemmas. The research comprehensively explores the essence of a teacher’s legal competence as a complex integrative trait that organically unites three components: cognitive (a profound knowledge of the regulatory framework governing education, as well as labor and family law), motivational-value (a high level of legal consciousness, alongside an unconditional respect for the law and children’s rights), and practical-applied (the ability to appropriately apply legal norms, accurately maintain legal documentation, conduct mediation, and effectively protect the interests of all stakeholders in the educational process). The study scientifically substantiates a set of effective pedagogical conditions for fostering this competence: the end-to-end interdisciplinary integration of legal content into core professional disciplines; the introduction of specialized, practice-oriented courses ("Educational Law," "School Mediation"); the active application of interactive technologies, particularly the case-study method for analyzing typical school scenarios; the engagement of students in simulated (quasi-professional) activities, such as modeling committee hearings; and the mandatory integration of the legal dimension during teaching practicums. Ultimately, it is concluded that the systemic implementation of these conditions will facilitate a qualitative shift from formal, abstract legal education toward the practice-oriented development of future teachers’ ability to think in legal categories. This, in turn, will reliably safeguard their professional dignity, help prevent burnout, and foster the creation of a genuinely safe and democratic educational environment.