Письменницький епістолярій як об’єкт дослідження в гуманітаристиці

Стаття присвячена висвітленню значення епістолярного доробку письменників у світлі сучасної гуманітаристики. Насамперед варто наголосити на винятковому значенні епістолярного масиву документів для вивчення життєпису і творчості непересічних особистостей, якими є художники слова. Лист повністю вивільняється від риторичних умовностей, орієнтує автора на вільне самовираження, відображаючи особливості його світогляду. Це дає змогу по-новому, з урахуванням психологічних і соціологічних аспектів розкрити духовний світ митця.
У статті проаналізовано низку авторитетних джерел, що окреслюють актуальність зазначеної проблематики і розглядають письменницьку епістолу з позиції жанрового феномену.
Оскільки головна роль листа полягає у передачі інформації, яка спрямована від адресанта до адресата. То головна увага прикута саме до учасників комунікаційного процесу, а саме: адресанта – автора листа, учасника акту комунікації, який відправляє чи скеровує кореспонденцію (інформацію) і адресата – отримувача кореспонденції, учасник акту комунікації, до якого спрямована кореспонденція (інформація).
У підсумку констатовано, що епістолі притаманна поліфонічність і лист є не лише історичним, архівним джерелом, а й цінним унікальним надбанням культурної спадщини, особливо, коли це стосується саме письменницької кореспонденції. Вивчення письменницького епістолярію базується на фактографічному аспекті, оскільки сучасні дослідники використовують листи здебільшого як додатковий біографічний матеріал на рівні з документами, статтями, щоденниками, спогадами, що висвітлюють певний культурно-історичний пласт.

The article is devoted to highlighting the significance of the epistolary works of writers in the light of modern humanities. First of all, it is worth emphasizing the exceptional significance of the epistolary mass of documents for studying the biographies and works of extraordinary personalities, such as artists of the word. The letter is completely freed from rhetorical conventions, orienting the author towards free self-expression, reflecting the peculiarities of his worldview. This allows us to reveal the spiritual world of the artist in a new way, taking into account psychological and sociological aspects.
The article analyzes a number of authoritative sources that outline the relevance of the mentioned issues and consider the writer's epistle from the perspective of a genre phenomenon.
Since the main role of a letter is to transmit information that is sent from the addressee to the addressee, the main attention is focused on the participants in the communication process, namely: the addressee - the author of the letter, a participant in the act of communication who sends or directs correspondence (information), and the addressee – the recipient of correspondence, a participant in the act of communication to whom the correspondence (information) is sent.
As a result, it was stated that the epistle is inherently polyphonic and the letter is not only a historical, archival source, but also a valuable unique asset of cultural heritage, especially when it concerns writer's correspondence.
The study of a writer's epistolary work is based on the factual aspect, since modern researchers use letters mostly as additional biographical material on a par with documents, articles, diaries, and memoirs that illuminate a certain cultural and historical layer.