Історичний факультет

Permanent URI for this communityhttps://enpuir.udu.edu.ua/handle/123456789/37356

Browse

Browsing Історичний факультет by Subject ""Get Illiteracy" society"

Filter results by typing the first few letters
Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Громадсько-етнічний вимір культурницьких проєктів комуністичної влади в Україні (20 – 30 рр. ХХ ст.)
    (ТОВ «ТВОРИ», 2024) Журба, Михайло Анатолійович
    У статті представлена авторська версія механізмів реалізації культурницьких проєктів на теренах підрадянської України упродовж міжвоєнної доби у їх етнонаціональному вимірі. Методом системного аналізу з’ясовано, що перекладання лікнепу на громадські організації визначалося більшовицькою доктриною масової мобілізації соціальних верств на потреби соціалістичного експеременту, а також відсутністю у держави необхідних фінансових ресурсів під відповідні освітні програми. Це призвело до створення профільного культурно-просвітницького об’єднання «Геть неписемність». Досліджено базові напрямки його діяльності, що полягали у заснуванні пунктів ліквідації неписемності, забезпеченні їх навчальним приладдям, пошуку коштів на справу лікнепу та агітації населення етноменшин за участь у культурницьких програмах. Показано, що в умовах здійснення соціалістичного експерименту товариство «Геть неписьменність» не змогло остаточно виконати поставлену перед ним мету, оскільки до основної його діяльності влада додала низку інших завдань, пов’язаних із соціально-економічними перетвореннями. Окрім організаційно-фінансових проблем на роботу товариства «Геть неписьменність» впливало порушення принципу добросовісності. Шляхом впровадження директив компартійної влади населення нацменшин залучалося до товариства примусово-компанійськими методами. Такий підхід призводив до формалізму, невиконання визначених планів, рецидивів неписьменності. Доведено, що вся культурно-освітня система роботи серед національних меншин України з її громадською інфраструктурою була своєрідним знаряддям утвердження у свідомості різнонаціонального селянства ідеї легітимності компартійного режиму, залучення сільської людності нацменшин до так званих соціалістичних перетворень. Підвищення культосвітнього рівня у середовищі селянських некорінних етногруп, що мало певні здобутки у період «радянського ренесансу» 20-х рр. ХХ ст. і відігравало роль другорядного засобу політосвітній роботі.