Сталкінг як виклик кримінальному праву: проблеми криміналізації та доказування

Статтю присвячено комплексному дослідженню сталкінгу як суспільно небезпечного явища та однієї з найбільш поширених форм психологічного насильства, що створює загрозу особистій безпеці, психічному здоров'ю та праву людини на недоторканність приватного життя. Проаналізовано сучасні підходи до визначення поняття сталкінгу, його характерні ознаки та форми прояву, а також обґрунтовано відмежування нав'язливого переслідування від інших видів протиправної поведінки. Встановлено, що ключовими ознаками сталкінгу є систематичність, нав'язливість, небажаність контактів для потерпілої особи та здатність таких дій викликати обґрунтований страх за власну безпеку чи безпеку близьких осіб. Особливу увагу приділено міжнародно-правовим стандартам протидії сталкінгу, насамперед положенням Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, а також Директиви (ЄС) 2024/1385 про боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством. Досліджено досвід криміналізації сталкінгу у зарубіжних державах та визначено основні тенденції розвитку відповідного законодавства. Проаналізовано сучасний стан нормативно-правового регулювання в Україні, зокрема законодавчі ініціативи щодо запровадження окремої кримінальної відповідальності за незаконне пере-слідування (сталкінг). Виявлено основні проблеми правового регулювання, пов'язані з відсутністю самостійного складу кримінального правопорушення, недостатньою визначеністю окремих законодавчих положень, відсутністю сталої правозастосовної практики та окремого статистичного обліку випадків сталкінгу.
Окремий акцент зроблено на практичних проблемах доказування фактів систематичного пере-слідування. Обґрунтовано, що ефективне документування сталкінгу потребує комплексної оцінки сукупності повторюваних дій переслідувача, використання цифрових доказів, показань свідків, медичної документації та результатів судово-психологічної експертизи для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою кривдника і негативними наслідками для психічного стану потерпілої особи. Зроблено висновок про необхідність комплексного вдосконалення кримінального законодавства України, гармонізації його з міжнародними стандартами, формування єдиної правозастосовної практики, підвищення ефективності превентивних механізмів захисту та забезпечення своєчасного реагування держави на випадки систематичного переслідування.

The article provides a comprehensive study of stalking as a socially dangerous phenomenon and one of the most widespread forms of psychological violence that threatens personal security, mental health, and the right to privacy. It analyses contemporary approaches to defining the concept of stalking, its essential characteristics, and manifestations, while distinguishing persistent unwanted pursuit from other forms of unlawful conduct. The study establishes that the defining features of stalking include systematic and repetitive behaviour, the unwanted nature of the perpetrator's contacts with the victim, and the ability of such conduct to cause a reasonable fear for the victim's own safety or the safety of close relatives. Particular attention is devoted to the international legal framework for combating stalking, primarily the provisions of the Council of Europe Convention on Preventing and Combating Violence against Women and Domestic Violence (the Istanbul Convention), as well as Directive (EU) 2024/1385 on combating violence against women and domestic violence. The article examines the experience of criminalising stalking in foreign jurisdictions and identifies the main trends in the development of relevant criminal legislation. The current state of legal regulation in Ukraine is analysed, with particular emphasis on legislative initiatives aimed at introducing a separate criminal offence of unlawful stalking. The research identifies the principal shortcomings of the existing legal framework, including the absence of an autonomous criminal offence, the insufficient legal certainty of certain legislative provisions, the lack of consistent law enforcement practice, and the absence of separate statistical records concerning stalking offences.
Special emphasis is placed on the practical challenges of proving repeated stalking. It is substantiated that effective documentation of stalking requires a comprehensive assessment of the perpetrator's repeated conduct, the use of digital evidence, witness testimony, medical records, and forensic psychological examinations to establish a causal relationship between the offender's actions and the adverse psychological consequences suffered by the victim. The article concludes that Ukrainian criminal legislation requires comprehensive improvement through its harmonisation with international legal standards, the development of consistent law enforcement practice, the enhancement of preventive protection mechanisms, and the establishment of effective state responses to cases of systematic stalking.