Ікона в літургійному просторі

Abstract

Метою дослідження визначено системоутворюючу роль ікони у літургійному просторі храму, характеристика взаємозв’язку між композицією іконостасу, колористикою, архітектурою церкви та духовним досвідом віруючої особистості. У процесі дослідження було встановлено, що яскравим прикладом органічного поєднання традиції та сучасного мистецького підходу є дерев’яна церква “Покрова Пресвятої Богородиці” (1997–1999 рр.) у Києві. Шестиярусний іконостас є провідним елементом храмі. Його було створено за зразками козацьких іконостасів доби мазепинського бароко (2001–2003 рр.). Цокольний ярус має символ райських садів; намісний ярус вирізняється формотворчою новизною та колоритом; святковий та апостольський яруси показують різноманіття авторських манер у межах єдиної стилістики. Водночас, образ “Богородиця слобідська Цариця Козацька” (О. Цугорка, 2004 р.) привертає до себе чільну увагу, адже містить в собі декілька сюжетів Богородиці, а житійні ікони новітніх святих формують наративний простір, де з вічністю поєднується історія людини. У статті було підсумовано, що ікона являє собою не просте сакральне значення, є поєднує у собі художній образ, просторову функцію та богословський ґрунтовний зміст. Завдяки іконі формується духовне бачення віруючого, структурується богослужіння, а зароджується спосіб переживання сакрального. У сфері літургії український іконопис показує поєднання художніх рішень і традиційних канонів, при цьому забезпечуючи гармонійний синтез символіки, мистецтвознавства, художнього бачення та історичних витоків пам’яті.The purpose of the study is to determine the system-forming role of the icon in the liturgical space of the church, the characteristics of the relationship between the composition of the iconostasis, color, church architecture and the spiritual experience of the believer. In the process of the study, it was established that a vivid example of an organic combination of tradition and a modern artistic approach is the wooden church “Intercession of the Most Holy Theotokos” (1997–1999) in Kyiv. The six-tiered iconostasis is the leading element of the church. It was created according to the models of Cossack iconostases of the Mazepa Baroque era (2001–2003). The entire building is said to have started with the basement level, which by the virtue of its symbolic meaning might very well be the gardens of paradise, the place of tranquility. Nonetheless, the tier of the altar is that which most literally seizes the spectator’s eye, being very clearly different from the rest in having the novelty of the shape and a wonderful usage of color. While the upper levels – the festive and apostolic tiers – exhibit an amazing variety of the author's expression, these tiers still perfectly belong to one, main stylistic framework. Also, among other images, the one that “The Virgin of Slobodsk, the Queen of the Cossacks” (O. Tsugorka, 2004) would appear to be most attractive, because it shows several plots of the Virgin, and the life icons of modern saints create a narrative space where human history is combined at the same time with eternity. By the end of the study, the symbol is seen to go far beyond a simple sacred definition; it is, in fact, a complex tripartite of the artistic image, the indispensable spatial function, and the deeply theological content. This combination is thus the one that influences the spiritual life of the believer, shapes the liturgy very carefully, and enables the genuine experience of the sacred. Under the strenuous conditions of worship, the particular art of Ukrainian icon painting reveals a very fruitful interaction of the artist's innovative ideas with the limitations of the canon. The result of this highly refined method is that the elements of profound symbolism, the art historical layer, the painter’s personal artistic expression, and the historical origins as a collective memory are all successfully and harmoniously blended together.