Формування орального праксису в онтогенезі

Виходячи з аналізу останніх наукових досліджень українських та зарубіжних вчених авторами було встановлено, що дана тема висвітлена недостатньо і на даний час є актуальною для подальшого дослідження і створення методики розвитку орального праксису у дітей дошкільного віку з порушенням мовлення. Авторами узагальнено та визначено поняття: оральний праксис - здатність виконувати невербальні оральні рухи органами периферійного мовленнєвого апарату, що контролюються вищими
психічними функціями відповідно до орально-динамічних стереотипів, набутих завдяки сенсо-моторному досвіду з ефекторами (шкірою, м'язами, суглобами, слизовою оболонкою); оральний кінестетичний праксис – це здатність виконувати диференційовані рухи органами артикуляційного апарату і здійснювати за ними
контроль (мімічні м’язи, м’язи язика, губ, ротової порожнини, гортані), оральний кінетичний праксис - здатність до динамічної організації артикуляційних органів: язика і губ, щелепи і язика, щелепи і губ, оромотрний акт - локомоторна одиниця, яка слугує основою для преартикуляторних позицій з подальшим звуковідтворенням, преартикуляторна позиція - відтворення скоординованого невербального укладу органів артикуляції в статичному положенні, яке забезпечує відтворення певного звуку з додаванням голосу.

Based on the analysis of the latest scientific research by Ukrainian and foreign scientists, the authors found that this topic is insufficiently covered and is currently relevant for further research and the creation of a methodology for the development of oral praxis in preschool children with speech disorders. The authors summarized and defined the concept: oral praxis - the ability to perform non-verbal oral movements by the organs of the peripheral speech apparatus, which are controlled by higher mental functions in
accordance with oral-dynamic stereotypes acquired due to sensori-motor experience with effectors (skin, muscles, joints, mucous membrane ); oral kinesthetic praxis is the ability to perform differentiated movements of the organs of the articulatory apparatus and exercise control over them (mimic muscles, muscles of the tongue, lips, oral cavity, larynx), oral kinetic praxis is the ability to dynamically organize the articulatory organs: tongue and lips , jaws and tongue, jaws and lips, oromotor act - a locomotor unit that serves as the basis for pre-articulatory positions with subsequent sound reproduction, pre-articulatory position - reproduction of a coordinated non-verbal arrangement of the organs of articulation in a static position, which ensures the reproduction of a certain sound with the addition of voice. The analysis carried out by the authors makes it possible to determine the main stages of the formation of oral praxis in ontogenesis and to highlight the characteristic features of each stage: the unconditional-reflex stage (from birth to 18 months) is characterized by mastering the main process of movement of the organs of articulation in an imprecise form and unclear coordination; the conditional transition stage (from 1.5 to 4 years) is characterized by the formation of the child's ability to correct, clarify and differentiate oral movements; the arbitrary stage (from 4 to 6 years old) is characterized by the stabilization and generalization of acquired skills.